Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Жив пристрастю до футболу.
Євген народився 6 жовтня 1999 року на Київщині, у селі Пісківка Бородянського району.
З дитинства захоплювався футболом. У шкільні роки став вихованцем аматорського футбольного клубу «Рубін», створеного місцевими спортивними ентузіастами.
«Євген був люблячим і єдиним сином у батьків. Вихованець футбольного клубу „Рубін“, швидкий і талановитий півзахисник. Футбол був його справжньою пристрастю та невід’ємною частиною життя. Любов до гри передалася йому від прадіда Володимира — відданого вболівальника з багаторічним стажем, який своїм знаменитим: „Рубін, давай — вони вже видихлися!“ запалював увесь стадіон», — писав ексголова голова Пісківської ОТГ Анатолій Рудниченко.
За свідченням тренерів, Євген вирізнявся високою швидкістю, відмінною технікою володіння м’ячем та зрілим ігровим мисленням.
У складі рідної команди він неодноразово ставав переможцем та призером численних міських, обласних та всеукраїнських футбольних турнірів. Виступав на престижному міжнародному дитячому футбольному турнірі в Барселоні, де з честю та гідністю представляв свою команду та рідний край.
Після школи хлопець навчався в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, де закінчив факультет фізичного виховання та спорту.
Був мобілізований до лав ЗСУ у 5-ту окрему штурмову бригаду. Загинув 22 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Верхня Терса Пологівського району на Запорізькому напрямку. Похований у рідному селі.
У воїна залишились мати, батько та бабуся. Йому назавжди 26 років.
Честь і вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Анатолій Рудніченко, з відкритих джерел, скриншоти з відео
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
