Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Старший сержант Володимир на позивний «Погранець» понад два з половиною роки виконував бойові завдання у складі Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ.
Про його службу розповіли на сторінці Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України.
До повномасштабного вторгнення Володимир мав досвід служби у прикордонниках. Саме звідти й походить його позивний.
24 лютого 2022 року він став до лав війська.
«Усе просто. Я пішов захищати свою країну та родину. Батьків, дружину і дітей», — розповів військовий.
Спочатку Володимир служив у підрозділі охорони 456-ї бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди, де разом із побратимами забезпечував оборону важливого військового об’єкта.
Восени 2023 року він добровільно долучився до новоствореної Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил.
«А як би я далі служив із хлопцями, якби сховався за їхніми спинами», — пояснив своє рішення «Погранець».
Після підготовки та бойового злагодження були Херсонщина, Донеччина та Сумщина.
На Херсонському напрямку він працював водієм. За кермом «Уралу» та пікапа доставляв піхотинців, човни, операторів дронів, інженерів, провізію, генератори, медикаменти та боєприпаси.
Майже кожен такий виїзд перетворювався на окрему бойову операцію. Дороги перебували під загрозою артилерійських ударів, у небі чатували ворожі FPV-дрони, а поряд розривалися керовані авіабомби.
Коли дістатися до потрібних точок човнами ставало надто небезпечно, частину вантажів доставляли важкими дронами типу «Баба Яга».
За словами військового, підрозділи постійно координували свої дії, попереджали один одного про небезпеку та допомагали суміжникам.
На Херсонщині «Погранець» провів понад пів року.
«Заїжджаєш на позицію — обстрілюють, скидаєш вантаж, втікаєш — обстрілюють», — згадує він.
Одного разу разом із побратимами військовий три доби поспіль намагався евакуювати човен під ворожим вогнем. Коли завдання нарешті виконали, неподалік автомобіля розірвався боєприпас. Уламками вибило заднє скло, а ударна хвиля оглушила екіпаж. На щастя, всі залишилися живими.
Згодом був Покровський напрямок, де кожне завдання вимагало витримки, холодного розуму та злагодженої роботи.
Навесні 2025 року Володимир уперше вийшов на позиції вже як піхотинець. Чотири доби поспіль під ударами дронів і КАБів він разом із побратимами будував укриття та утримував позиції під час російських штурмів.
«Звісно, було важко. Піхота — це виснажлива робота, часто на межі можливостей. Але ми всі чітко знаємо, за що воюємо. Позицій не здали. За нашими спинами — Україна», — наголосив військовий.
Пізніше «Погранця» призначили сержантом із матеріального забезпечення. Відтоді він відповідає за доставку провізії, спорядження, боєприпасів і всього необхідного для бійців на передовій.
Нині старший сержант Володимир продовжує службу та у складі мобільної вогневої групи бере участь в охороні об’єктів критичної інфраструктури.
Він переконаний, що весь бойовий досвід, здобутий у стрілецькій бригаді Повітряних Сил, ще не раз стане у пригоді під час виконання нових завдань.
