Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
І на спортивному майданчику, і в житті був нестримним, потужним, надійним — йшов напролом, як машина.
Розвідник спецпідрозділу Головного управління розвідки МОУ «Артан» старший лейтенант Володимир Яворський на позивний «Камаз» загинув два роки тому, 30 травня 2024 року, в Часовому Яру на Донеччині, прикриваючи собою пораненого побратима. За мужність та героїзм Володимиру Яворському посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Володя народився 2 грудня 1994 року в Києві. З дитячих років його життя було нерозривно пов’язане зі спортом, любов до якого прищепив батько. Спочатку це було карате, а потім хлопець захопився регбі. Саме цьому видовищному виду спорту він віддав більш як 15 років свого життя, граючи за столичний клуб «Антарес». Перспективного юнака взяли до складу дорослої групи вже у 18 років. У складі клубу двічі вигравав чемпіонат України серед команд Вищої ліги та здобував бронзу Суперліги. Маючи зріст 180 см та вагу понад 100 кг, на полі він був нестримним, потужним. Йшов напролом, як машина, нісся на суперників, що аж розліталися від нього — згадують товариші по команді. За що хлопець отримав прізвисько «Камаз». Воно ж залишилося з Володимиром і у війську, ставши його позивним.
Володя хотів бути тренером й організувати безкоштовну секцію з регбі для дітей, щоб вони, як і він свого часу, закохалися у цей вид спорту.
Хлопець закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. А от до вишу за військовим профілем не потрапив. Як згадував він зі сміхом у документальній стрічці про себе, не пройшов психологічні тести через надмірну жвавість та непосидючість. Втім, здобути освіту за спеціальностями «Комп’ютерна інженерія», «Фізична культура і спорт», «Публічне управління та адміністрування», дві з яких — вже під час перебування на фронті — це йому не завадило. Впертості у досягненні своїх цілей та спортивного характеру хлопцю було не позичати.
У перший же день повномасштабного російського вторгнення Володимир Яворський разом із другом доєднався до тероборони Василькова. А влітку 2022 року пройшов жорсткий відбір до спецпідрозділу ГУР Міноборони «Артан».
Він був серед тих, про кого у ЗМІ дозволяли писати лише за кілька тижнів після проведених операцій. Так було і зі спробою висадки нашого десанту на берег Каховського водосховища поблизу Енергодара, про операцію повернення контролю за так званими «вишками Бойка» в Чорному морі. За його плечима кілька зухвалих вилазок за лінію фронту з поверненнями разом із полоненими ворогами.
«Камаз» із тих солдатів, що ніколи не відсиджувалися за спинами побратимів. Він завжди був попереду. Або позаду усіх, коли доводилося відходити з розбитих позицій. Неодноразово Володимир Яворський був поранений, намагаючись витягнути своїх з-під ворожого обстрілу. Так, на початку 2023 року в Бахмуті Володимир врятував життя своєму побратиму-снайперу «Джурі», вчасно помітивши ворожий танк і закривши товариша від удару. Пізніше витягнув двох бійців із палаючого авто, яке вразив FPV-дрон, та забезпечив вихід підрозділу з напівоточення.
«Коли поряд працював „Камаз“, я знав, що в мене надійно захищений тил. Треба було його особисто знати, щоб розуміти, що ця людина 100% тебе не кине, допоможе у рвзі поранення. І це відбувалось», — згадують його фронтові друзі.
Про більшість своїх операцій Володимир не розповідав близьким — оберігав матір від хвилювань, завжди повторюючи, що у нього все добре. На відео він завжди з усмішкою надсилає рідним привіти, жартує, що «поїв і в шапці», демонструє побутові дрібниці у зайнятих приміщеннях. І ані пари з вуст про свої героїчні вчинки та смертельно небезпечні завдання.
Наприкінці травня 2024 року група під командуванням старшого лейтенанта Яворського тримала оборону в Часовому Яру. Протягом двох діб розвідники відбили шість запеклих ворожих штурмів, ліквідувавши понад 50 окупантів та знищивши 5 одиниць техніки. Безстрашний «Камаз» особисто повів бійців уперед, щоб зупинити прорив лінії оборони.
30 травня під час евакуації поранених група потрапила під щільний артилерійський обстріл. Володимир Яворський закрив собою побратима. Осколок снаряда потрапив під захисний шолом командира — поранення виявилося смертельним.
8 червня 2024 року Героя провели в його останню путь у рідному Києві. Сотні людей прийшли попрощатися з мужнім воїном у Володимирському соборі. Поховали його на Лук’янівському кладовищі в столиці.
На честь Володимира у столичному парку імені Миколи Зерова, де він любив бігати, висадили міцний дуб.
Володимиру Яворському присвоєно звання Героя України, посмертно. Відзнаку «Золоту Зірку» з рук Президента України отримала його мати.
Джерело: зі сторінки спецпідрозділу ГУР МО України «Артан», документального фільму Дарини Трунової
За матеріалами проєкту «Янголи спорту», документального фільму-спогаду «І один в полі воїн. Герой України Володимир „Камаз“ Яворський»
