Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Двічі добровільно ставав на захист України.
Василь Близнюк народився 30 березня 1972 року на Вінниччині. Виховував його вітчим, який прищепив любов до спорту та фотографії. Дитиною Василь займав призові місця на змаганнях, але мріяв бути міліціонером.
Після закінчення школи навчався в Комаргородському ВПУ за спеціальністю «Майстер з ремонту автомобілів».
У 1990-1992 роках Василь проходив строкову службу, після якої отримав звання молодшого сержанта. Опісля влаштувався на роботу до міліції в Києві, одружився й переїхав до села Триліси на Київщині.
Понад пʼять років Василь працював у патрульно-постовій міліції південно-західної залізниці. Згодом працював в охороні, а останнім місцем роботи чоловіка перед повномасштабною війною було приватне підприємство Stend.
У квітні 2014 року Василь Близнюк, який до того брав активну участь у Революції Гідності, сам пішов до військкомату. Його прийняли до Національної гвардії на посаду заступника командира стрілецького взводу.
Чоловіка відправили у відрядження до Маріуполя, який тоді намагалися загарбати росіяни. Підрозділ Василя обороняв місцевий аеропорт, де, окрім Нацгвардії, перебували бійці «Азову». На летовище потрібно було доставляти техніку, боєприпаси і, власне, оборонців.
Після визволення Маріуполя чоловік із побратимами дійшов до Новоазовська, позбавляючи росіян сухопутного коридору в анексований Крим. Врешті був демобілізований у березні 2015 році.
На початку ж повномасштабної війни Василь знову хотів піти добровольцем, однак у ТЦК йому відмовили, посилаючись на вік чоловіка та «надлишок людей». Однак він хотів воювати, причому в найгарячіших точках.
Зрештою, у березні 2023 року через знайомих Василь знайшов можливість мобілізуватися у Сватівському РТЦК та СП Луганської області. Чоловік став головним сержантом у стрілецькій роті 415-го окремого стрілецького батальйону.
Загинув Василь Близнюк 2 липня 2023 року в бою поблизу села Біла Гора на Донеччині. Чоловік дістав травми, несумісні з життям, внаслідок танкового й мінометного обстрілів з боку росіян.
Похований у Трилісах на Київщині.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами сайту Кожанської громади, ютуб-проєкту «Спогади України»
Фото — джерело: Кажанська громада, скріншоти із відео «Спогади України»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
