Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Командир мобільної вогневої групи Сергій під час однієї з масованих російських атак особисто збив три повітряні цілі.
Історію військового оприлюднили в Повітряному командуванні «Центр».
Сергій став на захист України ще у 2014 році. За цей час пройшов різні напрямки фронту та виконував найрізноманітніші завдання — від охорони аеродромів із переносними зенітно-ракетними комплексами до служби у мобільних вогневих групах.
Він працював на Донеччині, Херсонщині та Сумщині — там, де потрібно було прикривати українське небо від ворожих атак.
Особливо запам’яталася служба на Херсонському напрямку. Там доводилося працювати під постійними обстрілами й авіаударами. Саме тоді, каже Сергій, він остаточно переконався: успіх залежить не лише від техніки чи зброї, а насамперед від людей поруч.
«Один із факторів успіху — це злагодженість. Злагодженість людей, з якими ти йдеш на завдання. І правильне рішення командира», — розповідає військовий.
Під час одного з виходів після форсування Дніпра він допоміг побратиму, який розгубився під ворожим вогнем. Тоді діяти довелося швидко, без права на помилку.
Згодом Сергій продовжив службу на Сумщині у складі мобільної вогневої групи. Під час однієї з масованих повітряних атак йому вдалося особисто знищити три ворожі цілі за добу.
Втім, сам військовий наголошує: у такій роботі немає індивідуальних перемог.
«У нас ніхто не стоїть осторонь. Працює вся група. Неважливо, ПЗРКшник ти, водій чи командир — кожен виконує свою роботу», — каже Сергій.
Сьогодні на рахунку його мобільної вогневої групи вже вісім знищених повітряних цілей.
За службу військовий нагороджений двома відзнаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест». Водночас найбільшою нагородою для себе вважає інше — коли ворожі цілі не долітають до українських міст, а побратими повертаються із завдань живими.
Поруч із Сергієм завжди є вишиванка, яку подарувала дружина.
«Вона була зі мною і на Херсонщині. Для мене це символ України, сили духу і того, заради чого ми воюємо», — говорить військовий.
Після перемоги Сергій планує залишитися на службі. Каже, що захист України давно став для нього не просто професією, а справою життя.
