Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
На вулицях українських міст поширюється новий тренд підтримки армії та мобілізації.
На парканах, будівлях почали з’являтись написи на підтримку військових ТЦК та СП: «Слава ТЦК — ЗСУ», «ТЦК Ультрас» тощо.
Що важливо, цей тренд підхоплюють представники молодого покоління, зокрема і частина футбольних ультрас.
Якими є психологічні особливості фанатських рухів, у чому їхній феномен та чому вони підтримують армію та мобілізацію, для АрміяInform пояснили експерти.
«Україною шириться зараз дуже цікавий тренд на підтримку мобілізації із залученням певної ідеології футбольних фанатів, те, що називається ультрас. І, як на мій погляд, це дуже правильний символьний ряд, тому що мобілізація — це в першу чергу про ідеологію і про розуміння того, що треба захищати свою Батьківщину. І які би інструментарії не були зайняті, вони завжди виправдані, якщо вони матимуть кінцевий коефіцієнт корисності», — наголосив експерт Петро Черник.
Він нагадав про цікаву уже історичну деталь: «Саме харківські ультрас уперше запровадили у риторику те явище, яке називається в лапках „приниження російського недофюрера“, а це у свою чергу мобілізувало дуже широкі українські маси, у першу чергу молоді. Бо не таємниця, що війна — це те явище, на яке має, у першу чергу, відповідати молоде покоління українських громадян.
Тому попри те, що, на перший погляд, це може виглядати якоюсь вульгаризацією, але загалом в ідеологічному сенсі — це дуже правильно, бо ніхто крім нас Україну захищати не буде, і чим більше саме отаких суспільних спалахів буде в найрізноманітнішому вирішенні, тим краще. Тому що війна, на превеликий жаль, зжирає людські життя і розуміючи, що ця війна екзистенційна — або ми їх, або вони нас — то іншого способу, як нарощувати кількість наших мобілізованих, у першу чергу, серед молоді, у нас немає».
Петро Черник зазначив, що будь-які зітхання, що от, мовляв, надто юні громадяни не можуть у цьому брати участь — тобто, у війні — абсолютно не відповідають дійсності і правильності.
«Є чіткі законодавчі рамки, з якого віку починається мобілізація: нижче вона опущена не буде. А з огляду на те, що наш ворог декларує повне і абсолютне знищення нас як нації, то будь-які формати, будь-які інформаційно-пропагандистські акції, ідеологічні аспекти, які мають вираження для того, щоб підтримувати і територіальні центри комплектації, і в такий спосіб мобілізовувати українців — мають право на життя.
Тому той тренд, який з’явився із графіті від ультрас на найрізноманітніших будівлях, вважаю доцільним і коректним, і правильним», — підбив підсумок експерт.
На думку психологині, доктора філософських наук, керівниці психологічного центру «ДіЛенд» Олени Бортнікової українські ультрас не випадково стали авангардом спротиву у 2014-му та у 2022 році.
«Феномен українського ультрас-руху та його блискавичної трансформації у потужну військову силу (як-от формування легендарного „Азову“ та багатьох інших підрозділів) з точки зору соціальної психології та профайлінгу пояснюється кількома фундаментальними чинниками.
По-перше. Унікальна архітектура внутрішньої лояльності. Субкультура ультрас першочергово побудована на жорсткому кодексі честі, братерстві та безумовній вірності своїй групі („своїм“). Коли у 2014 році виникла загроза самому існуванню країни, поняття „свої“ миттєво масштабувалося від меж конкретного клубу чи міста до кордонів усієї держави. Для них захист України став природним продовженням захисту власного дому та побратимів», — зазначила Олена Бортнікова.
Другим чинником вона назвала готовність до дії та високий рівень самоорганізації: «На відміну від класичного цивільного суспільства, якому потрібен час на адаптацію до кризових умов, групи ультрас — це вже готова, згуртована, дисциплінована та ієрархічна структура. Вони звикли діяти швидко, злагоджено та в умовах високого стресу (що загартовувалося роками на трибунах і поза ними). Коли почалося повномасштабне вторгнення, їм не потрібна була додаткова мобілізація смислів, бо їхні горизонтальні зв’язки спрацювали миттєво.
По-третє, культ сили, відваги та патріотизму як базові цінності. В основі ідеології українських ультрас завжди лежав правий, державницький патріотизм, повага до власної історії та культивування маскулінності й фізичної готовності до боротьби. Для них захист Батьківщини зі зброєю в руках не абстрактний обов’язок, а вищий прояв їхньої ідентичності. Історичне перемир’я, яке ультрас оголосили між собою у 2014 році, продемонструвало зрілість, де вищі національні інтереси миттєво нівелювали будь-які внутрішні суперечки».
Як додатковий чинник психологиня позначила відсутність страху перед конфронтацією.
«Субкультура фанатів передбачає готовність до прямого, фізичного протистояння та високий больовий поріг (як психологічний, так і фізичний). Тому в моменти кризових точок — чи то Майдан, чи то початок війни у 2014-му та повномасштабне вторгнення у 2022-му, вони психологічно виявилися найбільш готовими першими прийняти бій, де іншим заважав природний страх або розгубленість», — пояснила Олена Бортнікова.
Підбиваючи підсумки, вона наголосила, що українські ультрас не просто палкі вболівальники: «Це специфічний психотип людей з посиленим почуттям справедливості, загостреною потребою у захисті своєї території та унікальною здатністю до миттєвої консолідації. Вони стали щитом, бо ідеологічно та структурно були готові до цього задовго до того, як війна прийшла в кожен дім».
