Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Мав стати юристом, понад усе любив книги, але обрав шлях захисника.
Степан народився 12 серпня 2000 року в селі Возилів Тернопільської області. Після школи закінчив Бучацький аграрний коледж за спеціальністю «Ветеринарія», згодом працював техніком-геофізиком у ТОВ «Георозвідка».
Хлопець багато читав, щиро цікавився літературою та планував у майбутньому здобути вищу юридичну освіту. Проте велика війна вмить змінила всі цивільні плани.
Уже 26 лютого 2022 року Степан став на захист Батьківщини. Він служив у лавах 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов» на посаді розвідника-сапера.
22 серпня 2023 року син востаннє зателефонував матері. Казав, що разом із побратимами їде на позиції. Згодом ще й написав коротке: «Я виїжджаю». Мати відповіла: «Щасливо! Бережи себе!» Але це повідомлення Степан уже ніколи не відкрив.
«Найдобріша дитина в сім’ї. Чесний, відважний, щирий, надійний, сміливий… Великий біль та втрата, з якою неможливо змиритися», — каже його мама Галина.
Захисник загинув 26 серпня 2023 року під час виконання бойових завдань на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Кремінна Луганської області.
Поховали молодого розвідника-сапера в рідному селі Возилів.
Вдома родина дбайливо зберігає речі, книжки та нагороди Степана. Поряд із його портретом лежить червоне намисто. «Гроші на ці коралі дав мені син. У цих коралях я дізналася звістку, що він загинув. Після того я їх не вдягала. І коли вручали нам орден посмертно „За мужність“ ІІІ ступеня, то я тоді вдягнула. Вони для мене дуже рідні, дуже близькі», — розповіла мати воїна.
На шиї жінка також носить підвіску-мотанку, яка щодня нагадує про сина. А на згадку про його глибоку любов до поезії, батько, мати та сестра Степана зробили особливі татуювання з його улюбленими рядками з вірша Сергія Жадана: «Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, ніч рвучи на шматки…»
У Степана залишилися батьки, брат, сестра та кохана дівчина.
Світла пам’ять Герою!
Джерела фото: Фейсбук-сторінка Степана Фецича, Суспільне Тернопіль, відкриті джерела.
Джерела матеріалу: Суспільне Тернопіль, платформа пам’яті Меморіал.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
