Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Мав стати юристом, понад усе любив книги, але обрав шлях захисника.
Степан народився 12 серпня 2000 року в селі Возилів Тернопільської області. Після школи закінчив Бучацький аграрний коледж за спеціальністю «Ветеринарія», згодом працював техніком-геофізиком у ТОВ «Георозвідка».
Хлопець багато читав, щиро цікавився літературою та планував у майбутньому здобути вищу юридичну освіту. Проте велика війна вмить змінила всі цивільні плани.
Уже 26 лютого 2022 року Степан став на захист Батьківщини. Він служив у лавах 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов» на посаді розвідника-сапера.
22 серпня 2023 року син востаннє зателефонував матері. Казав, що разом із побратимами їде на позиції. Згодом ще й написав коротке: «Я виїжджаю». Мати відповіла: «Щасливо! Бережи себе!» Але це повідомлення Степан уже ніколи не відкрив.
«Найдобріша дитина в сім’ї. Чесний, відважний, щирий, надійний, сміливий… Великий біль та втрата, з якою неможливо змиритися», — каже його мама Галина.
Захисник загинув 26 серпня 2023 року під час виконання бойових завдань на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Кремінна Луганської області.
Поховали молодого розвідника-сапера в рідному селі Возилів.
Вдома родина дбайливо зберігає речі, книжки та нагороди Степана. Поряд із його портретом лежить червоне намисто. «Гроші на ці коралі дав мені син. У цих коралях я дізналася звістку, що він загинув. Після того я їх не вдягала. І коли вручали нам орден посмертно „За мужність“ ІІІ ступеня, то я тоді вдягнула. Вони для мене дуже рідні, дуже близькі», — розповіла мати воїна.
На шиї жінка також носить підвіску-мотанку, яка щодня нагадує про сина. А на згадку про його глибоку любов до поезії, батько, мати та сестра Степана зробили особливі татуювання з його улюбленими рядками з вірша Сергія Жадана: «Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, ніч рвучи на шматки…»
У Степана залишилися батьки, брат, сестра та кохана дівчина.
Світла пам’ять Герою!
Джерела фото: Фейсбук-сторінка Степана Фецича, Суспільне Тернопіль, відкриті джерела.
Джерела матеріалу: Суспільне Тернопіль, платформа пам’яті Меморіал.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
