Мета — ускладнити Кремлю доступ до валютних надходжень і фінансування війни. Європейський Союз готує новий етап економічного тиску на Росію,…
Відлік історії Національного університету оборони України (НУОУ) у новітню добу ведеться від 5 червня 1993 року.
Про це АрміяInform повідомили в НУОУ.
Проте історичні витоки його заснування варто шукати на початку ХХ століття. Історія створення тих навчальних закладів, які можна вважати предтечами університету відбувається синхронно з подіями, які кардинально вплинули на історію України та Світу — Першої світової війни та Української революції 1917-1921 років.
Рішення про створення у Києві двох військових навчальних закладів — артилерійського та піхотного училищ було прийнято у вересні 1913 року, а будівництво навчальних корпусів розпочалось у наступному 1914-му в місцині, що мала назву «кадетський гай». Вже за рік, в жовтні 1915 року, у розпал Великої війни, відбувся перший набір юнкерів.
Першим і єдиним начальником Миколаївського артилерійського училища був генерал-майор Дмитро Промтов.
Згодом, за часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського він — начальник Київської юнацької гарматної школи та член Комісії з організації постійних військових шкіл та академій в Україні. Що ж до іншого — навчального закладу, в будівлі якого нині розташовується 1-й навчальний корпус Національного університету оборони України, його очільником був генерал-майор Віктор Гаврилов. Його було розстріляно більшовиками-муравйовцями під час окупації ними Києва у лютому 1918 року.
Саме з останнім навчальним закладом пов’язана доля справді непересічної людини, фундатора української військової освіти та борця за Українську Народну Республіку — Олександра Сергійовича Астаф’єва.
Олександр Сергійович у 1914-1917 роках був штатним викладачем Другого Київського Миколаївського військового училища, а вже з березня 1918 року він стає начальником Головної шкільної управи Армії УНР та Армії Української Держави. Саме за його активної участі формується інструкторська школа старшин, яка здійснювала перепідготовку старшин (офіцерів) українців — випускників колишніх російських військових навчальних закладів.
Бурхливий вир революційних подій залишив помітний слід в історії університету. Кого тільки не бачили його стіни за цей нетривалий та аж надто яскравий відтинок української історії: і визначних діячів Української народної Республіки, і симпатиків білогвардійського руху, і більшовицьких окупантів. Так, в березні 1918 року, в його стінах знайшли прихисток козаки Запорізького кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка, яким командував полковник Всеволод Петрів, майбутній військовий міністр УНР.
Певний час протягом серпня-жовтня 1918 року у стінах університету розміщувався Київський державний український університет, якому було надано для здійснення навчального процесу приміщення колишнього Миколаївського артилерійського училища. Серед відомих випускників 2-го Київського Миколаївського училища — Євген Бокій — командир сотні охорони Головного отамана Симона Петлюри, та Микола Білан — командир куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Після захоплення Києва російськими більшовиками на базі колишніх Миколаївського артилерійського та військового училищ були створені Київські артилерійські командні курси, а згодом і інші навчальні заклади, які протягом майже 70 років змінювали свої назви та профіль підготовки слухачів.
З відновленням незалежності у 1991 році ці стіни були свідками створення та розбудови збройних сил суверенної української держави. Тут навчалися офіцери, що в майбутньому, в часи великих випробувань російсько-української війни, стали тим потужним кістяком армії, основою та рушійною силою, яка стримала навалу російського вторгнення та продовжує бити ворога на фронті попри його чисельну та ресурсну перевагу.
Важливим кроком у напрямку розбудови системи підготовки офіцерських кадрів для Збройних Сил України стало ухвалення постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти», яка визначила основні засади формування національної системи військової освіти та науки. На виконання зазначеної постанови відповідно до Директиви Міністра оборони України від 5 червня 1993 року було розпочато формування Академії Збройних Сил України — першого вищого військового навчального закладу незалежної України оперативно-стратегічного рівня підготовки військових фахівців. У подальшому Академія пройшла кілька етапів розвитку та реорганізації, ставши провідним закладом військової освіти держави.
З початком російсько-української війни у 2014 році розпочався і новий етап в історії університету. З цього часу в університеті особливо активно впроваджуються новітні освітні стандарти та навчальні програми, які спираються на реальний бойовий досвід протидії російській агресії. А з початком повномасштабного вторгнення університет не тільки не припинив свою роботу, а навпаки — масштабував та інтенсифікував підготовку кадрової основи для Збройних Сил України.
Серед викладачів та слухачів Національного університету оборони України сьогодні офіцери з безцінним бойовим досвідом. Щоденно вдосконалюючись, університет все впевненіше заявляє про себе, як потужний мілітарний освітній хаб європейського та світового рівня.
Фото — НУОУ
