Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Щиро любив літературу та читання, до останнього дбав про хвору матір.
Володимир народився 20 грудня 1978 року в Ірпені. Дитинство провів у рідному місті, а з семирічного віку разом із батьками переїхав до Києва.
Після школи навчався в профтехучилищі. Працював слюсарем з ремонту електрообігрівачів на Київському вагоноремонтному заводі.
Згодом змінив діяльність і став продавцем книг на Петрівці — Володимир щиро любив читання та літературу, тому ця робота приносила йому справжнє задоволення.
Окреме місце в його житті займала родина. Через хворобу матері він залишив роботу, щоб доглядати та до останнього залишатися з нею.
Після смерті матері у 2024 році ухвалив рішення стати на захист України. Попри проблеми зі здоров’ям, добровільно пішов служити до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем 1-го стрілецького взводу 260-ї окремої бригади територіальної оборони «Хортиця».
Рідні та друзі згадують Володимира як добру, щиру, веселу й дуже відповідальну людину, яка завжди намагалася підтримати інших, навіть коли самій було важко.
«Для рідних і друзів він назавжди залишиться добрим, щирим, веселим та відповідальним. Володимир був душею компанії, умів підтримати кожного і завжди залишав по собі лише теплі спогади», – написала в.о. Ірпінського міського голови Анжела Макеєва, висловлюючи своє співчуття.
Життя воїна обірвалося під час бойового завдання 11 травня 2026 року на Запорізькому напрямку.
У Володимира залишилися брат та дві сестри. Захисника поховали на міському кладовищі в Ірпені.
Вічна шана Герою!
Фото: Телеграм Макеєва Анжела
За матеріалами: Телеграм Макеєва Анжела
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
