На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
Не один хлопець зараз живий і вдячний йому за це.
Андрій народився 11 червня 1976 року в місті Дубно на Рівненщині. Після школи закінчив місцеве медичне училище. З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став до лав Збройних Сил України.
Служив бойовим медиком у складі 104-ї окремої бригади територіальної оборони, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту, рятував життя побратимів.
За сумлінну службу, мужність і відданість Україні був нагороджений низкою відзнак, серед яких «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України.
18 квітня 2026 року Андрій Хоміцький загинув під час бойового завдання на Сумщині.
З бойовим медиком попрощалися 18 травня в рідному місті.
Побратим Віктор Філімоненко розповів, що Андрій з перших днів служби проявив себе як сміливий військовий медик.
«Для нього не було питань, щоб піти когось „витягнути“. Навіть якщо це вартувало власного життя, він ходив і витягував хлопців. І не один хлопець зараз живий і дякує йому за те, що він його врятував. На жаль, себе зберегти він не зміг», — сказав Віктор.
Богдан Кравчук, командир батальйону та побратим Андрія Хоміцького, пригадав, як чоловік завжди виконував поставлені завдання та рятував поранених.
«Завжди був позитивним, дружелюбним. Дуже багато поранених врятував, надав вчасну допомогу. Завдяки йому багато військовослужбовців зберегли своє життя», — зазначив Богдан.
У загиблого військового залишилися дружина та двоє синів.
Поховали Андрія Хоміцького на Алеї Слави у Дубні.
Шана і слава Герою!
Фото: Х Олег Володарський, Суспільне. Рівне
За матеріалами Суспільне. Рівне
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
