На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
Він воює не з окопу і не з броні. Його поле бою — монітор, антени та важкий дрон із десятками кілограмів вибухівки під фюзеляжем.
Оператор важких дронів-бомберів батальйону безпілотних систем Perun corps 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ з позивним «Веном» в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів про еволюцію бойових завдань, знищення ворожих укриттів, роботу «з інтернету» і те, який вигляд має війна «на відстані».
— Як тебе звати і скільки ти вже у війську?
— Мій позивний — «Веном». У Збройних силах я вже майже сім років. Контракт підписав ще у 2019 році.
— Коли ти йшов у військо, чи уявляв, що служба буде саме такою, як нині?
— Ні, взагалі не уявляв. Я тоді був навідником на БТРі, і про такі речі, як робота з дронами, навіть не думав. Якби мені тоді сказали, чим я буду займатися сьогодні — це було б великим сюрпризом.
— Скільки ти вже працюєш пілотом дронів?
— Загалом вже близько двох років літаю віддалено, через термінал. До цього працював інакше — виїжджав ближче до позицій. Зараз це вже більш звична історія для мене, можна сказати, що виробився певний досвід і «професійна деформація». Для новачків це ще щось нове, а для мене вже буденність.
Росія програє війну: Денис «Редіс» Прокопенко пояснив, чому її не рятує перевага в людях і техніці
— Як би ти описав характер цілей зараз? Чи змінилася ситуація за останній рік?
— Якщо чесно, кардинальних змін немає. Цілі залишаються приблизно такими ж. Ми працюємо по укриттях, по позиціях — усе залежить від обстановки та ситуації на лінії боєзіткнення.
— На якій техніці ти нині працюєш?
— Основна платформа — це «Хевішот». Також є інші системи, наприклад «Немезіс». З’являються нові моделі, які теж поступово освоюємо. Головне, що зараз можна працювати віддалено — фактично звідки завгодно, якщо є стабільний інтернет.
— Які можливості в таких дронів?
— «Немезіс» може піднімати приблизно до 15 кг, «Хевішот» — до 40 кг, але на меншу дистанцію. Це вже серйозний інструмент.
— Це переважно бойова робота чи є інші задачі?
— Не тільки бойова. Виконуємо і логістичні задачі, і мінування, і навіть допомагаємо з переправами — щоб техніка не ризикувала, дрони можуть перекидати необхідне.
— По яких цілях працюєте найчастіше?
— Тепер — переважно по укриттях. Раніше могли більше працювати по відкритих цілях, але наразі ворог активніше протидіє, тому акцент — на знищенні укріплень.
— Наскільки ворог нині адаптується? Який вигляд мають їхні укриття?
— Часто вони використовують уже готові позиції — навіть наші старі укриття. Нові не завжди встигають будувати, але буває, що доводиться довго «розкривати» бліндаж — заходити кілька разів, щоб змусити їх вийти, і вже тоді добивати.
— Чи змінилася їхня тактика?
— Складно сказати, що є якісь кардинальні зміни, але видно, що вони намагаються пристосовуватися: укріплюють позиції, ховаються глибше, використовують різні інженерні рішення.
— Яке озброєння використовуєте найчастіше?
— Працюємо з різними типами боєкомплекту, але часто використовуємо ТМ-62 — як одинарні, так і здвоєні варіанти. Це дає хорошу ефективність проти укриттів та укріплень.
— Чи був якийсь випадок, який особливо запам’ятався?
— Був момент, коли ми зруйнували бліндаж, і там виявився особовий склад. Хотіли повернутися і добити, але не змогли — довелося відходити. Вони потім почали відкопуватися. Такі ситуації запам’ятовуються.
— Чи працюєте по великих будівлях?
— Так, іноді працюємо і по великих спорудах, де може концентруватися ворог.
— Що ти відчуваєш під час успішного ураження цілі? Це ще емоція чи вже просто робота?
— Емоції є, але вже не такі, як на початку. Це більше робота. Звичайно, коли все виходить — є задоволення, але буває по-різному. До того ж техніка велика, іноді її складно швидко повернути або повторно застосувати.
— Який вигляд має твій звичайний робочий день?
— По-різному було. Спочатку працював переважно вночі, потім могли працювати взагалі безперервно — бо екіпаж був один, а завдань багато. Тепер уже є зміни: працюємо позмінно, умовно з 6 до 6. Прийшов, випив кави — і за роботу.
— Коли нині більше роботи — вдень чи вночі?
— Більше вдень. Ворог більше рухається вдень, тому і роботи більше.
— Але ж вдень дронам легше помітити?
— Так, є таке, але водночас теплові сигнатури, техніка, обладнання — усе це теж видає ворога. Вночі інколи навіть складніше знайти ціль.
— Як ворог намагається протидіяти?
— Активно використовують засоби радіоелектронної боротьби. Відчувається, що вони намагаються підтягувати ці системи ближче до переднього краю, але ми до цього пристосовуємось і продовжуємо робити свою справу.
— Як твої знайомі реагують на твою службу? Чи розуміють вони її специфіку?
— Думаю, що не всі до кінця розуміють. Комусь здається, що це щось на кшталт «офісної роботи», але насправді це зовсім інше. Багато хто просто не уявляє, як це все відбувається насправді, тому й не всі готові йти цим шляхом.
Фото: 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ.
