Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Був прикладом мужності, професіоналізму та самопожертви для всього особового складу.
Артем народився 17 липня 1989 року у Василькові. З ранніх років займався спортом, ходив до секції «Боротьба». Після закінчення школи навчався у професійному училищі, згодом вступив до Національної академії внутрішніх справ за напрямом «Правоохоронна діяльність».
У 2008-2015 роках Артем проходив службу у спецпідрозділі міліції охорони «Титан». Із жовтня 2023 року добровольцем став на захист країни.
Спочатку служив на посаді водія відділення тактичної підтримки із забезпечення безпеки вищих посадових осіб військового командування частини А 0952. З 10 грудня 2023 року по 11 березня 2025 року виконував бойові завдання у складі зведеного підрозділу Військової служби правопорядку на Донеччині, зокрема в Покровському та Бахмутському районах.
У Куп’янську забезпечував прикриття розвідувальних груп на ділянках з підвищеним рівнем небезпеки, здійснював маневрену підтримку під час спостережних і пошукових дій. Завжди своєчасно транспортував особовий склад, забезпечував зв’язок між підрозділами, а також оперативно евакуйовував поранених, що дозволило зберегти життя побратимів.
Артем проявляв ініціативу та високий рівень відповідальності, зокрема під час організації альтернативних маршрутів пересування в умовах постійної вогневої загрози та мінної небезпеки. За проявлену мужність і професіоналізм бійця відзначили відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».
З 11 березня 2025 року захисник проходив службу на посаді техніка відділення безпілотних авіаційних комплексів. Уже як молодший сержант він продовжив виконання бойових завдань у Покровському районі Донецької області, де зарекомендував себе як досвідчений спеціаліст у сфері БПЛА.
Артем досконало володів сучасними технологіями, включаючи FPV-дрони, ударні платформи та мобільні ретранслятори, ефективно координував взаємодію між екіпажами безпілотників і підрозділами підтримки. Завдяки його діям забезпечувалося точне ураження важливих цілей противника, зокрема командних пунктів, вузлів зв’язку та логістичних об’єктів. За це був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».
Під час служби у Куп’янському районі відповідав за технічне обслуговування, ремонт та модернізацію безпілотних авіаційних комплексів.
4 грудня 2025 року біля Куп’янська Артем організував роботу пілотів з протидії російським ДРГ, у результаті чого позиції противника були виявлені та уражені. За проявлені рішучість та ефективне управління був нагороджений почесним нагрудним знаком «Срібний хрест».
Молодший лейтенант Артем Бедненко загинув 23 лютого 2026 року біля Харкова внаслідок удару ворожого дрона.
Захисника поховали 2 березня 2026 року в рідному Василькові.
В Артема залишились батьки, дружина та син.
На сайті Офісу Президента зареєстрована петиція з проханням присвоїти захиснику звання Героя України. Збір підписів триває.
Вічна пам’ять Герою!
Діана Горбачук
Фото надані дружиною
За матеріалами: Васильківська міська територіальна громада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
