Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Український військовий із позивним «Сєдой» пережив рукопашний бій із російським штурмовиком просто в тісному укритті на позиції.
Історію бійця показали в новому випуску проєкту «Постаті» на сторінці 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя.
За словами військового, його підрозділ зайняв позицію з двох невеликих спостережних пунктів, замаскованих у землі. Простору всередині майже не було — важко було навіть випрямити ногу, а виходити назовні не дозволяли ворожі дрони.
Перед цим командир попереджав: російські штурмовики висадилися та розосередилися по посадках.
Невдовзі «Сєдой» помітив чоловіка без каски та розпізнавальних знаків. Вогонь одразу не відкривав — боявся помилково вдарити по своєму.
«Помітив мене, каже: „Посунься“ — і біжить до мене. Я кажу: тут і на одного місця мало», — згадує боєць.
За його словами, окупант заліз просто в укриття й сів навпроти. Потім російською запитав, з якої він бригади.
Коли «Сєдой» потягнувся до автомата, штурмовик схопив його за руку і почав душити. Український воїн вирвався та дістав складаний ніж із бронежилета.
У вузькому укритті почалася рукопашна.
«Я хотів ударити в шию — влучив у щоку. Він схопив мою руку з ножем і почав вести лезо до моєї шиї. Я хапаюся рукою за лезо, долоня ріжеться. А він починає мене кусати — за руку, за палець, аж хруснуло», — каже військовий.
Після кількох ударів ножем український боєць вирвався з укриття, схопив автомат і ліквідував нападника.
«Мені пощастило, що в нього ножа не було, а в мене був», — говорить він.
За словами бійця, у загиблого окупанта знайшли російську нагороду.
«Штурмовик був. Прийшов за своєю смертю», — каже «Сєдой».
Він додає, що весь цей час тримав у голові лише одну думку: «Не забувай, що тебе чекають. Донька і дружина».
«Погода зіпсувалась — ворог „осмілів“»: бійці 42-ї бригади знищили штурмовиків на мотоциклах
