У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Перед бойовим вильотом він одягає навушники й кілька хвилин слухає джаз. Каже — це допомагає зібратися перед небом, де права на помилку немає.
Історію льотчика-винищувача Станіслава оприлюднили у Повітряному командуванні «Центр»
Станіслав служить у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації та пілотує Су-27. Каже, мрія про небо з’явилася ще в дитинстві — після польоту Ан-225 «Мрія» та параду винищувачів над Майданом Незалежності.
«Тоді я загорівся бажанням стати льотчиком-винищувачем», — згадує він.
Сьогодні це вже не мрія, а щоденна бойова робота. Пілот розповідає: його першою збитою ціллю стала російська крилата ракета «Калібр».
Це був нічний виліт. Після швидкого наведення Станіслав захопив ціль і здійснив пуск ракети.
«Я побачив її в прицілі, виконав пуск і зрозумів: ця ракета вже нікуди не долетить», — каже льотчик.
Попереду тоді був великий населений пункт.
«Я вважаю, що зберіг комусь життя», — додає він.
За словами Станіслава, противник постійно змінює тактику й удосконалює свої засоби ураження, однак українські пілоти також навчаються — і роблять це швидше.
«Для них це робота та захоплення. А для нас — наш дім. Тому ми повинні бути першими», — говорить військовий.
Перед самим вильотом він завжди має короткий ритуал.
«Коли є п’ять хвилин, слухаю в навушниках джаз. Це мене заспокоює», — розповідає пілот.
А вже на злітній смузі, каже, всі зайві думки зникають.
«Ти думаєш лише про виконання завдання. Під тобою міста, будинки, сім’ї. І ти розумієш, заради кого це робиш».
Станіслав називає професію льотчика-винищувача «найкращою роботою у світі» — не через романтику, а через її сенс.
«Переможемо — тоді й виспимося», — каже він.
