Це далеко не вичерпний перелік вимог до наземних роботизованих комплексів, спроможних виконувати найрізноманітніші завдання на сучасному полі бою. Про завдання та різновиди НРК, визначальні характеристики…
29-річний Сергій мріяв про великі машини й далекі рейси, а сьогодні вивозить реактивну систему з-під російських обстрілів.
Про бійця розповіли у 27-й окремій артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського.
До великої війни Сергій працював далекобійником. Каже, з дитинства любив дорогу, великі вантажівки й життя «на колесах». Але у 2022 році його маршрут різко змінився.
У перші дні повномасштабного вторгнення він сам прийшов до військкомату й повернувся до 27-ї артбригади, де раніше вже служив за контрактом.
«Я змінив кабіну фури на РСЗВ „Ураган“. Габарити, керування, вага — багато в чому вони схожі. Тому „розкачки“ не було. Потрібно було одразу працювати», — згадує військовий.
Перший бойовий виїзд Сергія був на Сумщині. Потім — Харківщина та інші напрямки, де екіпажі РСЗВ щодня працювали по російських позиціях. Найважчим він досі називає один із боїв на рідній Сумщині, коли машину ледь не знищили під щільним обстрілом.
«Гармату довелося витягувати „тягом“. Вона стала нерухомою мішенню», — розповідають у бригаді.
Попри серйозні пошкодження, техніку вдалося врятувати. Після ремонту «Ураган» знову повернувся у стрій. Для Сергія ця бойова машина давно стала чимось більшим за просто техніку.
«Як ти ставишся до неї, так і вона до тебе. У ній усе має працювати як годинник. Найменша дрібниця в бою може стати фатальною», — каже артилерист.
А головною опорою для нього залишається екіпаж.
«У кабіні „Урагану“ немає місця для чужих. Там лише ті, кому довіряєш більше, ніж собі», — говорить Сергій.
Від лютого 2022 року вони разом пережили десятки бойових виїздів, обстрілів та евакуацій. Саме ця довіра, каже військовий, дозволяє не втрачати холодну голову навіть у найважчі моменти.
Сьогодні Сергій продовжує свій найважливіший маршрут — до української перемоги.
