Він входить до Об’єднаного командно-штабного коледжу Академії оборони Великої Британії. За результатами навчання він отримав Thales Prize як найкращий міжнародний…
Боєць Сил оборони на псевдо «Халк» починав службу помічником гранатометника, однак найбільше його тягнуло до техніки.
Як розповідають у Державній прикордонній службі, з того часу він встиг керував і вантажівками, і бронетранспортерами, хоча до того не мав навіть водійських прав.
«У цивільному житті він готувався приборкувати метал і надра: спочатку вчився на газозварника, потім став шахтарем. На строкову службу йшов із думкою „швидко відслужити й повернутися“, але армія затягнула. Підписав контракт. А потім прийшла велика війна», — зазначають у ДПСУ.
Початок повномасштабного вторгнення «Халк» зустрів у Кам’янці, вже у бліндажах.
«Найбільший страх був через те, що рідні в Золочеві. Коли телефонував, розумів: треба їх якось забирати. А так, адаптувались. Поїхали у Куп’янськ. Там уже зібралися з думками і готові були виконувати бойові задачі», — ділиться «Халк».
Далі його бойовий шлях проходив через Іванівське, Часів Яр, Тополі, Дронівку та Мосьпанове, де наш герой разом з побратимами не лише відбив ворожу позицію, а й захопив свій перший трофей — ворожий БТР.
Проте найяскравіше у його пам’яті закарбувався населений пункт Байрак.
«Найбільше налякало — у них не закінчувались снаряди і вони нас „лупашили“ з усього. По нас працювали РСЗВ, танки, вертольоти стирали прямо конкретно. І тоді почали з’являтись дрони. Щось десь літало. Було влучання, біля мене мотолигу розбило, мені мотори попробивало», — згадує український воїн.
«Ці 20 кг вибухівки мене б розірвали»: боєць 225 ОШП переміг у двобої з «Ланцетом», врятувавши чотирьох побратимів
