Пам’яті молодшого лейтенанта Сергія Ярмоленка (позивний «Зима»)

Прочитаєте за: 4 хв. 20 Квітня 2026, 9:00

Меморіальне зображення молодшого лейтенанта Сергія Ярмоленка (позивний «Зима») — Пам’яті молодшого лейтенанта Сергія Ярмоленка (позивний «Зима»)

Доклав чимало зусиль для якісного розвитку кримінальної юстиції.

Сергій Ярмоленко народився 8 травня 1983 року у Вінниці. Здобув юридичну освіту в Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича, який закінчив у 2006 році.

Спершу працював у Козятинській прокуратурі, згодом — у Вінницькій обласній прокуратурі. У 2014 році переїхав до столиці, де продовжив своє кар’єрне сходження в Генеральній прокуратурі України. Водночас чоловік удосконалював свої знання у правозахисній царині, зокрема у 2017 закінчив Українську школу політичних студій.

Сергій Ярмоленко був адвокатом кримінальної практики, експертом та співавтором програми з розвитку soft skills новообраних прокурорів Офісу Генпрокурора, координатором напряму міжнародного співробітництва Експертного комітету з питань розвитку ШІ при Міністерстві цифрової трансформації. А також одним із тих, хто розслідував найгучніші справи країни, зокрема був прокурором у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

«Сергій був непересічним професіоналом в сфері кримінальної юстиції та шляхетним чоловіком. Він працював слідчим у найгучніших розслідуваннях. Доклав чимало зусиль для змін та розвитку в кримінальній юстиції. А у визначальний для країни момент пішов боронити нашу землю від російських загарбників», — згадують колеги з програми «Адвокат майбутнього».

Втім, інтереси чоловіка сягали далеко за межі правозахисної роботи. У 2018 році Сергій захопився марафонським бігом. Його улюбленим видом стали ультрамарафони, які відбуваються на трейлових дистанціях у горах, пустелях, лісах, бездоріжжям. Він брав участь у забігу Олешківською пустелею, хребтами Карпат. А у 2020 році оголосив про благодійний забіг зі збору 50 тис. грн для фонду «Таблеточки».

Як потім згадуватиме дружина Сергія Олександра, її чоловікові завжди імпонувала ідея зробити світ кращим. Не просто бути корисним, а бути справедливим.

Напевно, тому, коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій став одним із тих сотень тисяч чоловіків, які не чекали повістки, а вишикувалися у чергу перед військкоматами добровільно.

Його шлях у війську розпочався з оборони Києва у лавах 207-го батальйону територіальної оборони. Спочатку він був солдатом, але завдяки вродженому лідерству та відповідальності за рік став молодшим лейтенантом. Водночас побратими відмічали відсутність у Сергія прагнення до керування заради влади. Він був еталонним військовослужбовцем, який насамперед намагався створити гідні умови для підлеглих і власним прикладом доводив, як слід діяти, зокрема й під час виконання бойових завдань.

Зрештою, ці риси сприяли тому, що «Зима» невдовзі став командиром зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 207-го батальйону 241-ї окремої бригади тероборони ЗСУ.

«В армії люблять поговорити на кухні про те, хто, як і за що отримав посаду і звання. Це не про „Зиму“. Просто тому, що всі знали, що абсолютно заслужено. Тому що гідність, відповідальність, інтелект, справедливість і дружба були в Сергія. Він був чесний і з повагою ставився до людей. Це командир, який вів групу в посадку, заздалегідь знаючи, що там буде гаряче. Власним прикладом, власним спокоєм мотивував людей продовжувати виконання завдання, коли було дуже, дуже важко і страшно», — зауважив його товариш по службі Дмитро Саранчук.

«Моя остання з тобою переписка про те, що ти „втомився сидіти в посадці на півночі“ і хочеш штурмувати посадки на сході. Про те, що ти хочеш в ДШВ і нищити росіян. Про складнощі переведення. Тобі це вдалось. Ти штурмував посадки і нищив ворогів», — написала колега Сергія після звістки про його загибель, правозахисниця Дар’я Писаренко.

Це сталося 14 червня 2023 року поблизу села Роздолівка, під Бахмутом. Внаслідок близького розриву артилерійського снаряда Сергій Ярмоленко дістав смертельну мінно-вибухову травму. Побратимам вдалося евакуювати його тіло. Але процес ідентифікації затягнувся на два місяці.

14 вересня 2023 року Київ та Вінниця змогли попрощатися з офіцером. Поховали його на Алеї Слави в рідному місті. Сергієві назавжди 40 років. У Героя залишилися дружина та донька.