Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Старший солдат Сергій служить у Одеському зональному відділі Військової служби правопорядку.
Який бойовий досвід він має? Чим займався у цивільному житті до початку широкомасштабного вторгнення? Та як відновився після важкого поранення?
Про це військовий розповів кореспонденту АрміяInform.
— До 2022 другого року чим ви займалися в житті?
— Працював у меблевій сфері. Інтер’єри внутрішні, зборка, дизайн. Завідував великим виробництвом.
— Хоч щось з цивільної професії знадобилося в армії?
— Так. Це вміння покращувати все навколо себе. Тобто, організація робочого процесу. Ти всюди покращуєш все навколо: екіпіровку, позиції, зброю, тактики.
— Як у Збройних Силах опинились?
— Прийшла повістка. Це був вересень 2023-го року. Спочатку потрапив до 199 навчального центру, а потім у 80-ту бригаду розподілили. Там я спочатку виконував задачі у Кліщіївці, це Бахмутський напрямок. Штурмовиком був.
Перший вихід мені запам’ятався… Ми тоді зібралися, сіли в техніку. Ще я примудрився лопату забути, забув скотчем обмотатися. Ну, нервувався дуже. Це нічний вихід був. Розділилися по дорозі на дві групи, по п’ять людей з інтервалом п’ять хвилин.
Я йшов в першій групі, фактично на відкритій ділянці, там, де колись посадка була. По нас почала активно працювати ворожа мінометка. Тоді я отримав перше поранення. Надав допомогу собі і старшому групи. Півтори доби мене витягували звідти. Спочатку сам повз, потім виносили. Кожен раз, як приїжджала броня, її розбивали, «ПТУРили». Але таки вивели мене.
Поранення у мене було важке. Неходячим спочатку взагалі був. Багато лікувався по різних закладах. Три лікарні загалом було. Потім активно тренувався у тренажерному залі цивільному. Думаю, мені дуже багато дало заняття на тренажері з особистим тренером. Почав ходити. Відклав палички, з якими спочатку ходив… І також дуже допоміг психотерапевт.
— — Що далі?
Після лікування і реабілітації я подав рапорт на добровільне повернення до ДШВ. І після того ще майже два роки там прослужив. Після повернення знов на Донбасі отримав травму… Потім ще було поранення — кульове. Це вже на Курщині.
— — Вам там північно-корейські підрозділи траплялися?
Так, перетинались. Взимку було. Ну, якщо без емоцій, то непогані воїни, непогано стріляють. З ними важко. Їх на переляк брати не варіант. Хіба що одразу всіх покласти.
— У 2023 році ви ухвалили рішення йти в армію. Як рідні тоді поставилися до вашого рішення?
— Важко… Я одружився, вже будучи в армії. До того був у цивільному шлюбі. Зробив це офіційно, тому що боявся не встигнути.
…Згодом після численних поранень був переведений до Військової служби правопорядку. Бо стан здоров’я вже був точно не для ДШВ.
Зараз проходжу службу у ВСП. Вважаю, що наша структура є ефективною та потрібною сьогодні для Збройних Сил. Відчуваю, що можу тут теж принести користь країні.
19 квітня — День Військової служби правопорядку. Тому хочу колег, побратимів привітати. Побажати міцного здоров’я та перемог, як особистих, так і для нашої країни.
Фото — з особистого архіву Сергія
