Проте реальність значно масштабніша. Сьогодні цей навчальний заклад є інтелектуальним центром оборони, що готує фахівців, без яких неможлива сучасна війна. Офіцери бойового…
До повномасштабного вторгнення Назар працював у Польщі, але 24 лютого 2022 року питання «що робити» навіть не стояло. Повернувся в Україну в перші ж дні.
Історію військовослужбовця розповіли на Facebook-сторінці 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
«Вночі подзвонив друг, і ми одразу вирішили, що їдемо назад», — згадує Назар.
До цього Назар вже мав солідний військовий досвід: строкова служба, контракт і вісім місяців в АТО. Шлях у бригаді починав кулеметником. Згодом йому довірили командувати відділенням.
За плечима Макса — бої на Донеччині, відновлення на Сумщині. Нині він продовжує виконувати бойові завдання.
Будні командира відділення — це позиції, контроль, люди. Групи в підпорядкуванні невеликі, але відповідальність — максимальна. Каже, що головне — це зберігати холодну голову: «Спокійно. Не пороти гарячки. Паніка — страшний ворог». Командування для нього — це не тільки накази, а й людське ставлення. Буває, треба просто заспокоїти, чаю зробити, поговорити.
«Я сам напросився»: боєць «Дрюня» повернувся з Польщі, щоб долучитись до лав ЗСУ
На запитання про героїзм відповідає так: «Чогось героїчного я не бачу. Війна». Одного разу їхня група дивом розминулася з FPV-дроном. Іншого разу побратим збив ворожий безпілотник з автомата — зазнав поранення, але залишився живий. Тоді Макс особисто виводив групу в безпечну зону.
За службу Назар нагороджений відзнакою «За оборону України».
Вдома на нього чекають мама, сестра, дівчина та племінниця. Як би не було важко, він щодня дає про себе знати — бодай коротким СМС.
Після Перемоги повертатися до цивільного життя Макс не планує. Вирішив залишитися у війську, бо відчуває, що це і є його шлях.
