Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Сьогодні дрони — універсальні засоби, які й нищать ворога, і рятують життя власної піхоти, доставляючи продовольство та боєкомплект туди, де «кілзона» розтягнулася на довгі кілометри.
Заступник командира роти батальйону безпілотних систем «Фобос» 46 окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗС України Максим на позивний «Румин» розповів АрміяInform про філософію застосування дронів на фронті, а також свій шлях від піхотинця до оператора ударних комплексів.
Від трагедії у Вінниці — до десанту
Шлях Максима у війську розпочався у серпні 2022 року. До того він жив і працював у Вінниці. Рішення піти до ТЦК та СП було не випадковим — після ракетного удару по центру міста, який забрав життя десятків людей, зокрема дітей.
«У самого дитина, і я зрозумів: не можна сидіти й чекати, поки прилетить на голову. Треба робити щось, аби швидше це зупинити», — згадує «Румин».
У ТЦК на добровольця без досвіду служби подивилися скептично, але випадок звів його з представником 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
«Він поставив питання так: хочеш по-жорсткому чи по-легкому? Я відповів, що мені все рівно. — Ну тоді в ДШВ. — І так я опинився в навчальному центрі і звідти по розподілу в 46-й окремій аеромобільній бригаді», — розповідає Максим.
«Ти в комп’ютерні ігри граєш?»
У «дронарі» Максим потрапив майже випадково. Під час підготовки до контрнаступу підрозділу знадобився «мавікіст».
«Старшина роти підійшов і запитав: а ти на комп’ютері граєш? — кажу, та граю. — Ну на тобі пульт і ось тобі Вова, він тебе навчить літати на „мавіку“. Ну і так я почав літати», — згадує Максим.
Але мавік протримався недовго. Його втратили ще під час навчань. Згодом Максим познайомився з іншим видом дронів.
«У нас на той момент в батальйоні був розвідвзвод, де служив військовослужбовець з позивним Ірас. На жаль, він на запорізькому напрямку загинув. У нього був пульт і маленький дрон — „вупік“. А також ноутбук із симулятором. Ми так подивилися з колегами і вирішили: нахрєна нам той мавік? Ми хочемо FPV», — розповідає Румин.
«Мабуть, не туди влетів»
Доленосний випадок стався на полігоні. Максим, тренуючись на швидкісному дроні, випадково влетів у крило машини комбата.
«Комбат це побачив і ще так подивився на мене. В той же вечір мені подзвонив командир роти і каже: збирай речі. Ну думаю, все. Капець мені. Не туди, мабуть влетів. Збираю речі і на наступний день я вже в навчальному центрі вчуся на пілота FPV», — згадує Максим.
«Найжирніша моя ціль — Т-90 «Прорив»
Коли він повернувся з навчання, вже почався контрнаступ. І саме там було його перше ураження ворога. Він поцілив FPV-дроном в бойову броньовану машину, яка привезла піхоту на штурм посадки. Загалом пілотом FPV Максим пробув близько року.
«Найжирніше, що уражав — танк Т-90 Прорив. Він вже стояв на бочині. Може на мінуванні підірвався. Але він був ще живенький. І нам сказали по ньому відпрацювати. Потім це ураження ще по групах в соціальних мережах гуляло. Це було моє ураження. А танк тоді згорів», — згадує Максим.
Еволюція війни: «Кілзона» та безпілотники
Наразі Максим заступник командира роти батальйону безпілотних систем «Фобос». Спектр засобів роти вражає: від розвідувальних «крил» до важких нічних бомберів та FPV на оптиці. І зараз це дуже важливо, говорить Максим, адже все це працює лише в комплексі. Не можна покладатися лише на один якийсь вид засобів.
«Наприклад, у нас є FPV. І ми працюватимемо лише ними. Так не можна. Якщо, наприклад, укриття дуже потужне, то ти можеш хоч 10 раз відпрацювати FPV. Але результату не буде. А один виліт бомбера дає більше результату. Тому що FPV занесе 1,5-2 кг. Ну, може, до 5 кг. А бомбери десятки кілограмів вибухівки можуть принести», — розповідає військовий.
Загалом на безпілотники зараз покладається дуже багато функцій. Ті ж важкі дрони, які спочатку позиціонувалися, як нічні бомбери, зараз виконують дуже багато й іншої роботи. Зокрема, логістичні функції. І все це диктують сучасні умови війни.
«В першу чергу це зберігає життя військовослужбовців. Адже у 2026 році під’їхати до лінії бойового зіткнення на дистанцію кілометрів в 5 — це лотерея. Якщо у 2023-24 роках можна було на характері залетіти і вилетіти звідти на техніці, то зараз ні. Є така фраза — „кілзона“. Раніше вона була кілометрів 3-5. Зараз вона в рази більша. Тому дешевше, вигідніше та безпечніше їхати НРК, або доставити щось важким дроном до піхотних позицій», — говорить «Румин».
Крім логістики та ударних функцій дрони активно застосовуються для дистанційного мінування.
«Нещодавно завдяки „дистанційці“ вдалося зупинити ворожий штурм: дві бойові броньовані машини противника підірвалися на встановлених мінах. Відповідно туди, коли вони планували заїхати, вони не доїхали. Тож мінні загородження відпрацювали на відмінно. А по піхоті, яка була в цих машинах, відпрацьовували всі. І ми, і суміжні підрозділи. І здебільшого теж дронами. Тому дрони працюють 24/7 всі 365 днів на рік», — розповідає Максим.
Всі в екіпажі мають бути універсальними
Зараз він сам вже не літає. Здебільшого, навчає новачків. Його філософія проста: всі мають бути універсальними солдатами. Щоб могли не лише літати, а й, наприклад, ремонтувати борт у польових умовах:
«У кожного є кейс із „ремкомплектом“. Якщо дрон вийшов з ладу на позиції, ти маєш знати, як його „оживити“. Звісно, якщо це не складна поломка».
Завершуючи розмову, «Румин» наголошує на важливості технологічної переваги:
«Штурмувати посадку ми завжди встигнемо. Але краще її просто розібрати тим же „Вампіром“. Адже це набагато безпечніше».
фото автора
