Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
«Гілка» не чекала війни, вона цілеспрямовано готувалася до неї. Постійні вишколи, снайпінг і контракт, який ось-ось мав бути підписаним.
Утім, дзвінок 24 лютого все розклав по своїх поличках.
До Дня Національної гвардії України, АрміяInform поспілкувалася з командиркою екіпажу БПЛА окремого загону БССП НГУ «Тайфун» на псевдо «Гілка».
— Мені зранку одразу подзвонили і сказали: «Ви ж до нас хотіли? Приходьте, чекаємо! — згадує дівчина і продовжує: — Я відповіла, що в мене немає фотографії для документів і ВЛК ще не до кінця пройшла, втім це вже було не так важливо, адже вже ввечері я була у Гостомелі.
Спочатку військова потрапила до лав ТрО. Хлопці, які вже там були на позиціях, усе питали її: «Ти що, медик? У тебе ж он аптечка з собою». Втім, то була база, а наша героїня відповіла, що вміє стріляти.
— Мені одразу дали гвинтівку і я зайняла позицію, очікуючи, що з боку Гостомеля піде колона… Але, до активних боїв, наприклад, за Ірпінь не дійшло. Київська кампанія стала моєю точкою виходу на новий напрямок — війну дронів, — згадує «Гілка».
«Я тебе тут не залишу»: перші польоти на «крилах»
Побратим буквально забрав майбутню командирку екіпажу з позиції.
— До мене підійшов мій знайомий і сказав: «Я тебе тут не залишу, ти йдеш з нами». Втім, я звикла рухатися і вчитися нового, адже на війні інакше неможливо. Спочатку планувала вступити до підрозділу СБУ, але там довго відбувався етап перевірки, а діяти треба було вже. Я пройшла одну з перших шкіл БПЛА «Боривітер». Вчилася літати на крилах та бомберах, і згодом потрапила в загін спеціального призначення Lasar’s group. Це теж один із підрозділів НГУ.
Далі — півтора року бойової роботи вздовж усієї лінії бойового зіткнення.
«Нашому командирові мало виповнитися 53 роки, і ми мали мету за ніч знищити 53 ворожі цілі. До 23:00 нам залишалось ще 3 з 53, і ми встигли»
Авдіївка. Кожен памʼятає ті бої, які вже увійшли в історію не лише української боротьби, але і у безцінний світовий досвід ведення війни і постійних змін тактики.
Саме там підрозділ «Гілки» зміг відкинути ворога на декілька місяців…
— Була ніч, коли я знищила 9 одиниць техніки. Шість із них — танки, вони просто палали один за одним. І це такі круті емоції. Я тоді постійно прокручувала в голові думку, що це неймовірно, адже ці залізяки більше нікого не вбʼють з наших.
Загалом, на Авдіївському напрямку тоді відбувалися події, яких я не бачила такого ні до, ні після.
Памʼятаю ніч, коли в нашого командира був день народження — 53 роки. Ми поставили собі за мету знищити 53 цілі за ніч. До 23:00 нам ще залишилося лише три цілі, і ми все встигли, — розповідає військова.
Жіночий екіпаж «Тайфуну»
Сьогодні «Гілка» — командирка екіпажу БПЛА. Це квітник, який для окупантів стає справжнісінькою отрутою.
— Загалом ідея була давно, але реалізували її тільки у 2025 році. Ця ініціатива належить командирові загону Михайлу Кмитюку. До мене додали дівчат з інших екіпажів, і ми почали працювати разом. Звісно, спочатку думали, що фізично можуть виникнути труднощі, адже нам треба таскати важкі комплекси, БК, катапульти і багато іншого. Втім, дві дівчинки спокійно беруть те, що може взяти один чоловік, — ділиться командирка.
За словами військової, головне те, що жіночий екіпаж має ключову перевагу — відсутність меланхолійного настрою, адже кожна з них знає, що вони прийшли не вмерти за Україну. Кожна — убʼє за нашу Батьківщину і не дасть окупантам навіть можливості зазіхнути на життя чи здоровʼя українців.
У жіночого екіпажу є певні свої традиції перед бойовою роботою. Вони завжди традиційно їдуть на «ОККО», пʼють каву та снідають.
— Памʼятаю «ОККО» у Констасі, коли воно ще не було знищеним… Ми завжди з дівчатами туди заїжджали, це був наш такий ритуал та традиція перед бойовою роботою. Одразу після цього був гарний настрій та спокій.
Загалом, усі військові мають свої такі моменти, які дозволяють тримати себе «у правильному настрої». Тому, коли є такі миті, після бойовухи ми виїжджаємо у гарне місце поблизу ЛБЗ, милуємося природою, просто дихаємо…
Спалила «Солнцепьок і не тільки»
Сьогодні війна — це не лише земля. Першочергово — це небо, яке постійно гуде, немов рій мух, адже БПЛА вирішують перебіг війни.
— Усе сиплеться зверху на нас… Водночас одвічний супутник маємо: РЕБ. Втім, якщо говорити за цілі, які вражаємо, то це завжди відомо заздалегідь. Рідко буває так, що доводиться полювати, — каже «Гілка».
Дівчина згадала свій перший знищений танк. Він здетонував під її дроном. У перші секунди думки були лише: «Що я зробила, Боже», а потім усвідомлення: «Усі інші, хто могли б від нього загинути, — будуть жити», і це рятувало.
— Далі був момент, коли вже поверталася з пустим дроном, а виїхав ТОС «Солнцепьок». Максимально швидко повернулась, спорядила борт і полетіла. З першого скиду — детонація. Але моя мрія — вразити щось більше, типу С-300.
«Я знаю, де мій дім»
«Гілка» жодного разу за нашу розмову не вдалася до пафосу чи абстрактності. Вона чітко говорить про свої цілі, мрії та досягнення.
Коли постало питання, що її мотивувало, вона відповіла просто: «Повернутися додому».
— Нова Каховка — це моє місце сили, душі і любові. Я так хочу залетіти в будинок дідуся і бабусі, куди зайшли росіяни, а потім просто знищити це місце разом з ними. Це не помста, це просто прагнення не паплюжити вартісні спогади такими моментами.
Чим живе жіночий розрахунок
Тут немає нічого особливого. Першочергово дівчата прагнуть відновитися і виспатися. Потім, коли мають час, їдуть годувати лисиць чи поні.
А коли стає вкрай важко, «Гілка» виходить одна в чисту місцину і просто кричить до зриву у голосі, щоб наступного дня знову бути ефективною.
Фото з архіву «Гілки» та окремого загону БССП «Тайфун»
