Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Березень 2022 року розірвав звичний плин часу. З того дня для Євгена почалася не просто служба — почалася відповідальність за кожен клаптик рідної землі.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ.
Він народився у Криштопівці, Лозівського району — там, де горизонт широкий, а люди прямі, як польова дорога. Земля навчила його головному: якщо стоїш — то міцно, якщо працюєш — то до кінця.
У 2017 році він закінчив Павлоградський коледж Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет». Він знав, що таке тиск. Знав, що таке темрява. І знав, що світло завжди виборюють працею.
Строкова служба 2018–2019 років була школою дисципліни. Але справжній іспит почався пізніше — коли країна покликала.
Харківський напрямок — це перші суворі дні, коли серце стискається, але крок не зупиняється. Донецький — це вогонь і земля, що дрижить. Сумський — це холодна зосередженість і постійна готовність.
Війна проходила крізь нього щоденно: чергування, виїзди, рішення, втрати. Він бачив біль, але відчував відповідальність за тих, хто поруч.
21 січня 2023 року, селище Благодатне Бахмутського району Донецької області Євген отримав поранення. Мить, яка могла зламати, але не зламала. Бо його сила — не в гучності, а в стійкості. Не в словах, а в дії.
Довіра народжується там, де людина не відступає. Крок за кроком побратими побачили в ньому опору. Ту саму тиху впевненість, що тримає стрій, коли навколо хаос.
Так він став командиром взводу БпАК — не через амбіцію, а через здатність мислити наперед і брати відповідальність на себе.
Євген не одружений, дітей не має. Але він має щось більше — усвідомлення, що за його спиною стоїть рідна земля.
Села, міста, поля, шахти, школи. Люди, які хочуть жити. І поки є ті, хто готовий стати в стрій, Україна стоятиме.
Війна не зробила його іншим. Вона лише загартувала те, що було закладене з дитинства: витримку, надійність, чесність.
Як повідомляла Арміяinform, старший технік роти батальйону безпілотних систем 110-ї механізованої бригади Андрій Луцак став до війська в перші дні повномасштабного вторгнення.
