Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У зоні відповідальності Третьої штурмової бригади російським штурмовикам доводиться долати 20 км для того, щоб вийти на власні передові позиції.
Техніку ж відігнали ще глибше у ворожий тил.
Про це під час стриму Армія TV 26 лютого розповів заступник командира відділення комунікацій 3-ї окремої штурмової бригади з позивним «Дісней».
— Основна їхня спроможність, що вони роблять — це інфільтрація. Це реально єдине, на що вони розраховують, єдине, як вони можуть хоч якось потрошку просуватися вперед, хоч якимось правдами і неправдами десь кудись пройти.
З приводу техніки, то прямо в зоні відповідальності 3-ї штурмової бригади останнім часом взагалі ми її мало бачимо, а ми її бачимо тільки в тому випадку, коли дуже погана погода, погане спостереження.
[Тоді — ред.] вони можуть десь тишком-нишком затягнути в якусь посадочку, якийсь капонір якусь одиницю техніки. Це там САУшка або БМП-ха якась чи щось таке. Ну і, звісно, ми максимально виявляємо й одразу знищуємо до того, як вони її використають десь в штурмі, чи щось таке, — сказав він.
Просуватися в зоні відповідальності Третьої штурмової бригади у противника змоги немає, то ж він намагається перемістити зону основного удару в обхід її позицій.
— Наразі, найімовірніше, вони вже зрозуміли, що з нами дуже їм складно. Майже другий рік, скоро вже буде два роки, як наша бригада стоїть на цьому напрямку. І за два роки вони стерли дуже багато свого особового складу, намагаючись штурмувати наші позиції.
Тому вони вирішили пройти трішки далі і спробувати тиснути в той бік, у бік Лимана. Наразі, оскільки є Третій армійський корпус, ми всі працюємо разом, один одному допомагаємо, доповнюємо.
Ми намагаємось знищувати техніку всю на підступах. Тобто, вони намагаються, звісно, взяти Лиман. Основне їхнє завдання — це взяти Борову, дійти до річки Оскіл, зайняти її по той бік берега повністю, просуватися на Ізюм, захопити Лиман і просуватися на Слов’янськ і Краматорськ.
Це, власне, не секрет ні для кого. Вони максимально хочуть це зробити. Ну, і, звісно, що їм це зараз дуже складно вдається. Майже не вдається, я б сказав точніше, — наголосив «Дісней».
Кілзона для російської піхоти сягає 20 кілометрів углиб ворожого тилу. Техніку ж вдалося відігнати ще далі.
— Технологічний розвиток, який наразі відбувається в бригаді і в корпусі, все більше і більше розростається для того, щоб ми все глибше контролювали їхні логістичні шляхи, для того, щоб ми не давали їм шансу і можливості навіть десь під’їхати ближче, затягнути якийсь танк, «беху», «мотллигу» чи щось таке.
Тобто вони бояться, вони відверто бояться, і вони розуміють, що їхня піхота долає понад 20 кілометрів пішки, тому що вони не можуть заїхати ближче. Ми максимально спостерігаємо, ми максимально знищуємо все, що під’їжджає. Тому, якщо піхота йде 20 кілометрів пішки, а то й більше, то техніка стоїть набагато далі, — наголосив військовий.
Раніше АрміяInform показувала, як оператори батальйону безпілотних систем «Булава» 72-ї механізованої бригади імені Чорних Запорожців змогли уразити величезний російський танк-«мангал».
