Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
З гідністю й неймовірною гордістю служив народові України, захищаючи її кордони.
Юрій народився 24 червня 1985 року у Старокостянтинові Хмельницької області. Після школи вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. І не дивно, адже батько Юрія був офіцером, тож хлопець з дитинства знав, що таке служба.
Після навчання Юрій служив у Відділі прикордонної служби «Білопілля» Сумського прикордонного загону, у прикордонних військах — близько 20 років. Брав участь у бойових діях у районі проведення АТО з позивним «Радон».
Разом із дружиною і донькою мешкав у Борисполі під Києвом. Обожнював спорт, зокрема любив плавання, а весь вільний час приділяв сім’ї.
На момент повномасштабного вторгнення РФ Юрій був начальником штабу 10-го окремого загону оперативного реагування «Дозор» ДПСУ.
У грудні 2022 року «Радон» сформував зведений загін Державної прикордонної служби України «Соледар». Підрозділ вирушив на одну з найскладніших ділянок фронту — Соледар.
«Мені зателефонував Юрій і запропонув приєднатися до загону. Я відразу погодився. Ми з ним товаришували з дитинства, обидва зі Старокостянтинова, навчались в одній академії. Під час служби на Сумщині він був моїм безпосереднім начальником. Юрій дуже компетентний офіцер, професіонал у своїй справі», — згадує побратим воїна підполковник Максим Суліма.
Полковник Юрчик мужньо керував обороною на Соледарському напрямку. Він перебував безпосередньо на вогневих позиціях, де точилися запеклі бої, разом з побратимами не давав ворогу просунутися вперед.
7 січня 2023 року «Радону» було поставлене завдання зайняти позиції в центральній частині Соледара. На світанку 8 січня почався масований артилерійський обстріл, який тривав упродовж чотирьох годин. Окупанти намагалися вкотре здійснити прорив. Прикордонники разом із побратимами з інших структур Сил оборони перебували на позиціях в укриттях. Одна з ворожих мін влучила в укриття. Група Юрія вирушила на допомогу. Попри шквальний обстріл, «Радону» вдалося евакуювати двох військовослужбовців та надати їм першу медичну допомогу. На жаль, черговий ворожий снаряд розірвався неподалік від Юрія: він дістав поранення, несумісні з життям. Захисникові було 37 років…
Поховали Юрія Юрчика у Старокостянтинові.
«У мене був найкращий тато у світі. Він був доброю, розумною та чесною людиною. Пішов по нашу волю українську, він помстився за всіх, тепер мстять за нього», — написала донька Кароліна.
«Юрій Юрчик був зразковим прикордонником… Всі, кому доводилось із ним служити, скажуть, що він був справжнім офіцером, справжнім прикордонником, справжнім і надійним товаришем, справжнім професіоналом своєї справи, справжнім батьком і сином… Він мужньо керував обороною на вогневих позиціях, де йшли запеклі бої, та разом з побратимами не давав ворогу просунутись вперед на Соледарському напрямку», — розповіли в ДПСУ.
У захисника залишились батьки, молодший брат, дружина й донька.
-
- Фото зі сторінки Національної академії Державної прикордонної служби України
-
- Фото: ДПСУ
Указом Президента України від 23 лютого 2023 року полковнику Юрію Юрчику посмертно присвоєно звання Герой України.
Вічна шана і слава Герою!
За матеріалами ДПСУ, Меморіал. Платформа пам’яті, Енциклопедія сучасної України, Книга пам’яті органів системи МВС
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
