«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Хотіла врятувати чим більше життів.
Катерина народилася 11 квітня 1996 року в селі Залізниця Корецького району Рівненської області.
У 2011 році закінчила дев’ять класів Коловертівської загальноосвітньої школи. Невеличка сільська школа виховала двох Героїв України (тут також навчався Вознюк Віталій Володимирович, який загинув у бою під Волновахою Донецької області — ред.). У вересні 2022 року її назвали на честь Катерини Ступницької.
Вона змалечку мріяла про медицину. Усі ляльки були її пацієнтами. У 2015 році Катерина закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем роботи був ФАП у селі Даничеві Рівненської області.
У 2016 році дівчина підписала контракт для проходження військової служби. Сержант Катерина Ступницька служила санітарною інструкторкою медичного пункту 3-го механізованого батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді у місті Володимирі Волинської області. Неодноразово, з нетривалими відпустками, була на передовій у районі ООС.
Під час служби в ЗСУ навчалася в Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія», оскільки розуміла важливість і необхідність зцілення побратимів й посестер після поранень та їх адаптації до самостійного/повноцінного життя.
«Життя настільки легко втратити. Вирішила, що не можу бути осторонь, просто не можу, маю допомагати бійцям і піклуватися про них. Я тут заради того, щоб війна закінчилась, щоб допомогти людям і врятувати чим більше життів», — казала Катерина.
У вересні 2021 року дівчина продовжила контракт ще на рік.
У цивільному житті Катерина любила сукні і підбори. Дуже любила вишивати, сідала за вишивку, маючи хвилини відпочинку навіть під час служби. Бувало, посестри пропонували допомогти з вишиванням, але Катерина вишивала не зі схем, а так, як бачила душею. За спогадами мами дівчини, біле плаття вишивала сама, коли брала участь в обороні Луганщини.
З лютого 2022 року у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого долучилася до оборони України. На початку березня 2022 року прибули в село Наливайківка Бучанського району Київської області. В одному з будинків по вулиці Шевченка Катерина облаштувала польовий шпиталь, де надавала першу допомогу побратимам.
Життя дівчини обірвалося 8 березня 2022 року під час авіаудару по селу. Вдень, за спогадами місцевих мешканців, Катерина була в центрі села під час прощання із земляком Олександром Жолондієвським та супроводжувала евакуацію поранених Олексія Гребенюка та Василя Паліводу.
«Поранені були майже всі: важчих забрали, легші залишилися на позиціях. Катя на собі цілий день виносила „двохсотих“ і „трьохсотих“. Таке маленьке дівчатко таких дядьків витягувала і під такими обстрілами — я б не повірив, якби сам не бачив. Зокрема, витягла і командира взводу», — згадує побратим Василь Швець.
З місцевими медиками провела обмін наявними ліками, обіцяла прийти наступного дня. Проте ближче до вечора росіяни завдали авіаудару, внаслідок якого дівчина загинула. Бійці тероборони кілька днів шукали Катерину. І знайшли її за метрів 30 від будинку, де розміщувався шпиталь.
Прощання з Катериною Ступницькою відбулося 11 березня 2022 року в місті Корець Рівненської області. 12 березня 2022 року її поховали в рідному селі Залізниця. У неї залишились батьки і два молодші брати.
За проявлені мужність і героїзм під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента Володимира Зеленського сержанту медичної служби Катерині Ступницькій посмертно присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка».
У жовтні 2022 року на честь Катерини Ступницької перейменували колишні вулицю і провулок Пушкіна у місті Корець на Рівненщині, у грудні 2022 року — вулицю Уляни Громової в Києві. Також її ім’ям названа нова вулиця в мікрорайоні Гармонія у Рівному.
Вдячність Героїні!
Світлини надав директор Макарівського історико-краєзнавчого музею Віталій Гедзь
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
