«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Боєць Юрій у цивільному житті працював на різних роботах. Від представників ТЦК та СП ніколи не ховався, самостійно туди не йшов, адже був переконаний, що непридатний до мобілізації.
Історію захисника оприлюднили на сторінці 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова.
Юрій родом із Запорізького краю. Сьогодні його населений пункт перебуває під окупацією. Там залишилися єдині родичі — невідомо, чи живі: зв’язок утрачено давно.
Чоловік з 2009 року мешкає у столиці. Тут одружився, народилася донечка Тетяна. Сам він — сирота. Змалечку виховувався в інтернаті. І, попри те що активно займався спортом, зокрема бігом та легкою атлетикою, в армію на строкову службу не призвали — через стан здоров’я.
Коли ж зупинили для перевірки документів, вручили повістку і ВЛК розвіяло попередню впевненість, то, звісно, добросовісно став у стрій 101 ОБрО ГШ ЗСУ.
Як розповідає Юрій, за цей час вони змінили три позиції: на деяких можна було стояти у повний зріст, на інших — лише в напівзігнутому положенні.
Як він зазначив, доставку безпосередньо в замаскований бліндаж по черзі здійснювали самостійно. Треба було долати кількасот метрів в один бік. На маршруті завжди повторював головне правило: «Слухай небо — дивись під ноги!». Бувало, й ворожі снаряди падали поруч, і їхні FPV-дрони переслідували.
«Болісно, коли окупантам удавалося знищувати наші передачі. Тож завбачливо старалися запастися провізією, ліками, водою. Обов’язково по-людськи ділилися з суміжниками, якщо ті мали нагальну потребу: за попередньою домовленістю залишали „привіти від зайчика“ в обумовлених місцях», — каже Юрій.
Через постійний контроль неба з боку противника та щільність артилерійських обстрілів, виходи та заходи на позиції ставали все більш небезпечними.
«Я досить швидко заріс: уперше — довге волосся, борода, вуса. На 72-гу добу скинули тример — став цирульником. Щоб відволікатися, записував у телефоні в нотатках свої думки й однотипні події — вів своєрідний щоденник. Дивився на фото доньки з плюшевим ведмедиком — це давало сили триматися, не падати духом і не втрачати віру, що обов’язково вийду живим», — пригадує боєць.
Як каже Юрій, іноді за що низький уклін організаторам із КСП, по рації напряму коротко спілкувався з родиною, яку паралельно набирали на мобільний. Так на мій день народження вони змогли привітати голосом.
«Тоді, до речі, з „радейок“ із різних позицій мені співали „Happy Birthday“, а суміжники навіть подарували пляшку кока-коли й банку ананасів. Був розчулений до атомів душі», — каже «Студент».
«Студент» пригадав, як до них забігла кішка. Сіла біля входу. Погляд — мов у дикої рисі. Гарна, пухнаста, можливо, раніше була домашньою. Хотіли нагодувати, але розуміли: тварина може звикнути й повертатися, а це смертельно небезпечно — окупанти легко вичислять.
За кілька хвилин кішка, ніби зрозумівши причину «скупості» хлопців, побігла далі. Цей епізод чомусь запам’ятався всім.
Позивний «Студент» Юрій обирав собі сам.
«Якраз зателефонував давній товариш, із яким ми часто рибалили. Той жартома звертався до мене „Студент“ — через молодий зовнішній вигляд і неабияку жвавість у свої 43 роки. А я чомусь називав його „Батя“. І тут осінило, що не треба нічого вигадувати — ще з цивільного життя маю псевдо», — сміється солдат.
У навчальному центрі боєць був приємно здивований рівнем підготовки. Згодом інструктори бригади поглибили здобуті знання та навички. Він ловив кожне слово і пораду професіоналів — попереду чекала ротація на Донеччину, запеклий напрямок Часового Яру.
«Перший вихід на позицію. Готувався скрупульозно. Пощастило, що напарник „Юппі“ був досвідченим у цьому плані. Їхня „нора“ розташовувалася буквально на нулі — 150-200 метрів до ворога. Іноді долинали навіть голоси орків, їхні п’яні крики та сварки», — каже «Студент».
Бойове «хрещення» Юрія відбулося якраз під час заходу — накрила арта. Лежав долілиць на землі, і серце виривалося з грудей. У такі моменти життя справді пролітає перед очима слайдами.
«Людина планує, але, як відомо, Бог вносить свої корективи: налаштовував себе й близьких, що перебуватиме на завданні без зв’язку максимум місяць, а в результаті 95 днів», — сказав він.
Друга позиція знаходилася на транзитній лінії дронів, тож «Студент» спочатку уважно й цілодобово фіксував їх час польотів над своєю ділянкою. Згодом це допомогло визначити приблизний ворожий графік і підлаштовувати під нього власні перебіжки за посилками.
За майже сто днів пережито чимало: осколкове поранення «Фаната», якого Юра бинтував, прильоти снарядів і мін поблизу «нори», стрілкові бої, диверсійну спробу росіян, яку вчасно помітили й знешкодили.
«Виходили вночі, по „сіряку“. Двоє з трьох — „Юппі“ залишився до наступної заміни. Та я узяв номер телефону сім’ї побратима й, як обіцяв, нині з ними постійно на зв’язку. До точки евакуації пішки подолали понад десять кілометрів», — зазначив солдат.
З його слів це було навіть зворушливіше, ніж захід, бо уже чітко усвідомлював біду, яка зачаїлась на кожному кроці. Із собою він взяв персональний талісман — ніж, подарований перед ротацією близьким другом. А більшість своїх побутових речей залишив новачкам.
Їх зустріли як Героїв. Найперше — банно-ванні процедури. А от із повноцінним відпочинком виникли труднощі: на гіперемоціях три дні він не міг заснути. Згодом відбулося й почесне вручення заслужених нагород.
Сьогодні «Студент» проходить лікування та реабілітацію спини — фронтові фізичні навантаження далися взнаки. Настільки звик до позивного, що на справжнє ім’я іноді вже й не реагує.
Щасливий нарешті обіймати кохану дружину та доню, але тривожиться за підрозділ і бойових товаришів, які мужньо тримають оборону на лінії зіткнення.
А ще часто згадує, як поклялися з «Юппі» й «Фанатом», що неодмінно виберуться з будь-якого пекла і разом із родинами зберуться за великим столом, аби відсвяткувати Перемогу.
За короткий і водночас неймовірно довгий період пліч-о-пліч вони навіки споріднилися духом. Кажуть, що мрії мають властивість збуватися. А якщо одну помножити на три — вірогідність ще більша!
Як повідомляла АрміяInform, воїни Інтернаціонального батальйону 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» провели наступальну операцію на Добропільському напрямку.
