Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
«Папа» отримав свій позивний не з війна, а з життя. За період війни він був і штурмовиком і командиром і водієм бойової машини, його історія це черговий приклад, що будь-хто маючи мотивацію знайде себе у війську.
Публікацію про нього опублікувала 3 лютого 25-та повітрянодесантна Січеславська бригада.
Готовності до війни не було. Була внутрішня дисципліна, Суворовське училище, розуміння порядку — і все. Решту довелося вчити вже в бригаді, де не питали, ким ти був. Тут важливо чи здатен слухати, діяти й тримати стрій.
Війну «Папа» починав стрільцем, але так було недовго. Війна швидко ставить людей на свої місця. Став командиром відділення. Вісім бійців, позиції, рішення, ухвалені в окопі, під обстрілом. Як командир був завжди всередині бою.
Перший штурм «Папа» згадує спокійно. Без емоцій. Думок не було, були тільки дії, бо зупинка означає поразку. Так минули 90 днів: позиції, виходи, короткий відпочинок і знову вперед — поки це не стало ритмом.
«Запам’ятовуються не бої, а епізоди, каже «Папа» — як кілька людей мовчки повертають позицію; як трофейна зброя, рації, перший дрон стають не удачею, а робочим інструментом. Тоді за дронами ще ходили пішки — через відкриті ділянки. Це було частиною роботи.»
За визначний героїзм, характер і винахідливість в штурмових діях «Папа» отримав відзнаку Командувача Десантно-штурмових військ «За штурм».
Після поранення «Папа» повернувся вже на бойову машину. Нічні виїзди, доставка людей і провізії, рух без світла й навігації. Важко, небезпечно, але потрібно.
Службу не романтизує. Каже чесно: були думки піти, було виснаження. Життя без дому інколи важче за бій. Але люди поруч стали опорою. Дім тепер тут. У мирне життя Папа їздить, як у гості — ненадовго.
Як повідомляла АрміяInform, «Комісар» Ярик з «Інквізиції» б’є орків, як герой Warhammer.
