Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Мріяв визволити від окупантів рідне місто.
Артем народився 24 грудня 1986 року в Лисичанську Луганської області. З дитинства займався спортом, зокрема веслуванням. Захоплювався електронікою, автомобілями, музикою, любив співати та писав вірші. Після закінчення школи навчався в Лисичанському професійно-технічному училищі № 2, а вищу освіту здобув у Міжрегіональній академії управління персоналом.
У 2015 році чоловік пішов на військову службу за контрактом. Служив спочатку у 53-й окремій механізованій бригаді, потім перевівся до 54-ї, яка базувалася в Бахмуті. Брав участь в АТО, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».
У 2017 році Артем познайомився в соцмережах з дівчиною Дарією і згодом одружився. Подружжя жило на два міста: Бахмут і Лисичанськ.
Після закінчення контракту у 2018 році він повернувся до мирного життя, але все одно мріяв бути військовим, завжди казав «Хто, якщо не ми?». У 2019 році Артем підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Служив у 3-му (Луганському) прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгена Пікуса у відділі прикордонної служби «Золоте». Взяв позивний «Хабіб».
Повномасштабне вторгнення РФ Артем зустрів на контрольному пункті «Золоте». Тоді він обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2-ї категорії, був кулеметником у складі вогневої групи. У перші тижні разом із побратимами брав участь у численних стрілецьких боях, українські захисники забезпечували рух дорожнім коридором для місцевих жителів, які евакуювалися у безпечніші місця.
«Як почалося повномасштабне вторгнення, він одразу сказав, щоб я збирала сумку і їхала з Бахмута. Я виїхала до Дніпра, щоб чоловік міг хоч інколи заїжджати й бути ближче до Бахмута, бо ми тоді думали, що, може, скоро повернемося. Але Артем давно казав: буде велика війна», — згадує дружина.
Згодом «Хабіб» виконував бойові завдання на Кремінному напрямку. 9 березня 2022 року біля селища Житлівка він разом зі своїм підрозділом знищив колону важкої ворожої техніки й близько 100 російських піхотинців, які штурмували позиції українських військових, щоб прорватися до Кремінної. Тоді наступ вдалося відбити. Надалі Артем боронив Донеччину, служив у Святогірську, Богородичному й Бахмуті, але мріяв визволити рідний Лисичанськ.
Чоловік виконував обов’язки командира відділення і мав повагу серед бойових товаришів.
«Він був прикладом для своїх побратимів. Життєрадісна людина, завжди веселий, ввічливий, завжди був культурний у спілкуванні», — розповідає командир захисника Дмитро Олексюк.
З січня 2023 року підрозділ «Хабіба» протистояв наступу переважаючих сил ворога в районі Бахмута. 7 січня головний сержант Артем Попов у складі зведеного підрозділу брав участь у штурмі раніше втрачених позицій в районі села Підгородного біля Бахмута. Прикордонникам вдалося відтіснити ворога й зайняти визначені позиції. За результатами аеророзвідки було встановлено, що орієнтовні втрати противника становили 18 вбитих та 24 поранених. На жаль, у тому бою Артем загинув під час артилерійського обстрілу, коли разом із побратимом Ігорем Кряковцевим переносив кулемет на позиції.
«Під час бою Артем зіграв дуже велику роль як кулеметник. Всю ніч нас штурмували „вагнерівці“, вони вже зайшли до нас, ми вибивали їх, і на ранок вдалося», — говорить штаб-сержант, Герой України Дмитро Кушнір, який керував обороною позиції.
Спочатку Артема Попова поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі, а в червні 2025 року перепоховали в Ірпені на Київщині — місті, яке стало новим домом для його родини. У нього залишилися дружина, близькі, друзі та побратими.
«Мій коханий чоловік, мій друг, мій захисник. Артем був доброю, цілеспрямованою і дуже веселою людиною. Постійно жартував, не зважаючи на обставини. Він так любив життя, стільки мав планів і мрій… Він дуже хотів брати участь у визволенні своєї Луганщини та підняти прапор над рідним містом», — говорить Дарія.
Посмертно воїна нагороджено знаком пошани «Захиснику Луганщини», орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Указом Президента України від 23 серпня 2023 року головному сержанту Атрему Попову присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Честь і шана Герою!
За матеріалами Книга пам’яті органів системи МВС, ДПСУ, Меморіал. Платформа пам’яті, Сєвєродонецьк онлайн, Вільне радіо
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
