Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Ігор Павлович Андросов народився 30 квітня 1967 року в Кременчуці. Там же закінчив школу № 7, потім — Крюківський машинобудівний технікум, відслужив строкову службу в армії.
Після служби в 1989 році прийшов на Крюківський вагонобудівний завод, працював у складальному цеху, будівельно-монтажному управлінні.
У 1995 році перейшов на службу до органів внутрішніх справ.
З початком АТО пішов на службу до Збройних Сил України, служив у 17 ОТБр. У 2016 році отримав статус учасника бойових дій.
Після демобілізації знову повернувся на Крюківський вагонобудівний завод слюсарем-електромонтажником у корпусі пасажирського вагонобудування.
Після широкомасштабного вторгнення росіян 16 березня 2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України у званні сержанта.
Обіймав посаду головного сержанта танкового взводу. Під час контрнаступу на Харківщині загинув в бою у вересні 2022 року.
За словами побратимів, Ігор був досвідченим танкістом та талановитим командиром. На його рахунку не одна знищена ворожа бронемашина. В останньому важкому та тривалому бою він дістав поранення, несумісні з життям.
Ігор виховав п’ятьох синів і доньку.
У 2022 році на фасаді Кременчуцької гімназії відкрили пам’ятну дошку загиблому військовослужбовцю Ігорю Андросову. У цьому закладі свого часу він навчався.
Указом Президента України № 16 від 13.01.2023 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
