Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У мирному житті Андрій працював на землі, звик планувати день за погодою і дбати про врожай. Каже, що саме аграрна справа навчила терпінню, відповідальності та вмінню доводити справу до кінця.
Історію військовослужбовця розповіли на сайті Національної гвардії України.
«У полі ти теж воюєш, тільки не з ворогом, а з обставинами: дощем, посухою, часом», — усміхається волинський нацгвардієць.
Сьогодні він разом з побратимами захищає небо над рідним краєм. о Волинського підрозділу нацгвардійців я долучився добровільно з перших днів широкомасштабного вторгнення. Пройшов базову військову підготовку, охороняв важливі об’єкти, а згодом після численних тренувань, разом із підрозділом виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
На фронті, за словами Андрія, головне — це люди поруч. Побратими стали для нього другою родиною: разом ділили втому, короткі хвилини відпочинку і небезпеку.
«Шаолінь» разом з побратимами стримували окупантів на передовій під Покровськом. Там гвардійцям довелось застосувати всі набуті професійні навички та знання, аби відбити атаки противника й утримати визначені рубежі.
Після численних ворожих атак Андрій зазнав кількох контузій і був госпіталізований. Пройшов реабілітацію та повернувся у стрій, щоб разом із побратимами й надалі захищати Батьківщину від ворога. Нині нацгвардієць служить кулеметником в одній з мобільно-вогневих груп і прикриває повітряний простір від ворожих дронів.
Андрій каже, що найважче не фізичне навантаження, а відповідальність за результат. Для нього війна стала випробуванням, що змінило життя, але не змінило головного — любові до своєї землі.
