Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Командир першого відділення розвідувального взводу 44 окремої механізованої бригади з позивним «Нео» пройшов підготовку за кордоном, перші бойові виходи на межі Харківщини й Луганщини, ближні контакти з ворогом і поранення від FPV. Сьогодні він воює на Костянтинівському напрямку та вчить бійців не «теорії війни», а тому, що реально рятує життя.
Про це йдеться у публікації на сторінці 44 окремої механізованої бригади.
Танки на швидкості, дороги під контролем і позиції, з яких не могли вибити — такими були перші бойові виходи «Нео» у складі розвідувального взводу. Завдання виконували вже на території Луганщини, утримуючи відрізок дороги, який постійно намагався повернути противник. Чотири позиції по колу, фактично один вихід у бік своїх — і постійний тиск.
«Я готую хлопців до реальної роботи»
До 44-ї бригади «Нео» долучився в лютому 2023 року — тоді, коли підрозділ формувався. Перед фронтом була підготовка в Польщі. Але, за його словами, навчання проводили українські інструктори — і воно суттєво відрізнялося від класичних полігонних програм.
Настільки, що іноземні інструктори знімали заняття на камеру й визнавали: у них так не працюють.
«Можна все. Я готую хлопців до реальної роботи, а не просто так», — так формулювали свою логіку українські інструктори.
Сім метрів
Бойовий досвід «Нео» — це не лише дороги й позиції, а й поранення. Один уламок від FPV-дрона досі залишився в стегні. Інше поранення — після раптового контакту на позиції, коли противник вийшов збоку з дистанції семи-восьми метрів.
Командир сидів на сходах підвалу, автомат був у незручному положенні. Карабін клацнув — і черга пролунала першою. Він її навіть не почув — настільки це було впритул. Куля перебила руку. Ворога згодом добила підтримка. «Нео» вийшов із позиції сам.
«Менше світишся — довше живеш»
Сьогодні для нього принципово важливо передавати бійцям не формальні знання після БЗВП, а живу фронтову логіку.
Бо «нуль» буває різним. Напрямки різні. Щільність дронів різна. Сценарії — ніколи не однакові.
«Менше світишся — довше живеш. Якщо є час і немає щільного вогню чи постійного тиску дронів, сидіти без діла не можна. Треба укріплюватися, заглиблюватися, навіть просто накидати гілок — це вже може допомогти ранній детонації міни. Будь-яка дрібниця може врятувати життя — твоє або того, хто прийде після тебе», — каже він.
Хаос замість системи
Тактику противника на Костянтинівському напрямку «Нео» називає хаотичною. Тут ворог переважно жене вперед малі, розрізнені групи — по двоє, по одному. Без чіткої побудови бою.
Це разюче відрізняється від Харківщини, де він бачив повноцінні механізовані штурми: танк заходив на швидкості, працював, за ним висаджувалася група і йшла вперед.
«Тут такого вже немає», — констатує розвідник.
Не мотивація. Обов’язок
Строкову службу «Нео» проходив ще наприкінці 90-х — у спецпідрозділі, служив у Криму. Тому свою присутність на війні він пояснює без гучних слів.
Для нього це давно не питання мотивації. Це питання обов’язку.
