Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Командир першого відділення розвідувального взводу 44 окремої механізованої бригади з позивним «Нео» пройшов підготовку за кордоном, перші бойові виходи на межі Харківщини й Луганщини, ближні контакти з ворогом і поранення від FPV. Сьогодні він воює на Костянтинівському напрямку та вчить бійців не «теорії війни», а тому, що реально рятує життя.
Про це йдеться у публікації на сторінці 44 окремої механізованої бригади.
Танки на швидкості, дороги під контролем і позиції, з яких не могли вибити — такими були перші бойові виходи «Нео» у складі розвідувального взводу. Завдання виконували вже на території Луганщини, утримуючи відрізок дороги, який постійно намагався повернути противник. Чотири позиції по колу, фактично один вихід у бік своїх — і постійний тиск.
«Я готую хлопців до реальної роботи»
До 44-ї бригади «Нео» долучився в лютому 2023 року — тоді, коли підрозділ формувався. Перед фронтом була підготовка в Польщі. Але, за його словами, навчання проводили українські інструктори — і воно суттєво відрізнялося від класичних полігонних програм.
Настільки, що іноземні інструктори знімали заняття на камеру й визнавали: у них так не працюють.
«Можна все. Я готую хлопців до реальної роботи, а не просто так», — так формулювали свою логіку українські інструктори.
Сім метрів
Бойовий досвід «Нео» — це не лише дороги й позиції, а й поранення. Один уламок від FPV-дрона досі залишився в стегні. Інше поранення — після раптового контакту на позиції, коли противник вийшов збоку з дистанції семи-восьми метрів.
Командир сидів на сходах підвалу, автомат був у незручному положенні. Карабін клацнув — і черга пролунала першою. Він її навіть не почув — настільки це було впритул. Куля перебила руку. Ворога згодом добила підтримка. «Нео» вийшов із позиції сам.
«Менше світишся — довше живеш»
Сьогодні для нього принципово важливо передавати бійцям не формальні знання після БЗВП, а живу фронтову логіку.
Бо «нуль» буває різним. Напрямки різні. Щільність дронів різна. Сценарії — ніколи не однакові.
«Менше світишся — довше живеш. Якщо є час і немає щільного вогню чи постійного тиску дронів, сидіти без діла не можна. Треба укріплюватися, заглиблюватися, навіть просто накидати гілок — це вже може допомогти ранній детонації міни. Будь-яка дрібниця може врятувати життя — твоє або того, хто прийде після тебе», — каже він.
Хаос замість системи
Тактику противника на Костянтинівському напрямку «Нео» називає хаотичною. Тут ворог переважно жене вперед малі, розрізнені групи — по двоє, по одному. Без чіткої побудови бою.
Це разюче відрізняється від Харківщини, де він бачив повноцінні механізовані штурми: танк заходив на швидкості, працював, за ним висаджувалася група і йшла вперед.
«Тут такого вже немає», — констатує розвідник.
Не мотивація. Обов’язок
Строкову службу «Нео» проходив ще наприкінці 90-х — у спецпідрозділі, служив у Криму. Тому свою присутність на війні він пояснює без гучних слів.
Для нього це давно не питання мотивації. Це питання обов’язку.
