Водночас є питання, які потребують доопрацювання, адже поставити бійця у штат частини ще не означає повністю повернути його до виконання завдань. Зокрема, механізм потребує вирішення…
російська пропаганда знову пішла перевіреним шляхом — зняла постановочне відео і видала його за «сенсаційне викриття».
Цього разу в кадрі — нібито українські військові, які мають «похідні крематорії» і спалюють тіла загиблих побратимів.
Звучить дико. Вигляд має ще гірший. А по суті — це черговий фейк, зліплений нашвидкуруч, без логіки, фактів й елементарного розуміння того, як насправді воює українська армія.
Постановка замість доказів
Відео не містить жодної конкретики:
- незрозуміло, де саме воно зняте;
- немає прив’язки до місцевості;
- відсутні реальні учасники подій;
- «свідки» говорять загальними фразами, як у поганому серіалі.
Це класичний продукт російської пропаганди — картинка без контексту, створена не для правди, а для емоцій. Страх, відраза і недовіра — ось три цілі, на які працює цей фейк.
Українська армія: боротьба за кожного
російські пропагандисти або навмисно брешуть, або просто не розуміють, що таке українське військове братерство.
Українські військові борються за кожного — живого і загиблого.
Евакуація тіл з поля бою, ризиковані виходи під обстрілами, обміни загиблими — це щоденна реальність війни. Бо для українського воїна побратим — це не «статистика» і не «витратний матеріал».
І саме тому історія про нібито спалення своїх загиблих має абсурдний вигляд для будь-кого, хто бодай раз був на фронті або спілкувався з військовими не з екрана телевізора.
Проєкція по-російськи
Цей фейк — яскравий приклад психологічної проєкції. росія звинувачує Україну в тому, що роками робить сама.
Саме російська армія:
- масово не забирає тіла своїх солдатів з поля бою;
- приховує реальні втрати;
- знищує сліди, аби не платити компенсації родинам;
- ставиться до власних військових як до одноразового ресурсу.
Тому й виникають ці «крематорії» у фантазіях кремлівських пропагандистів. Бо судять вони по собі.
Навіщо цей фейк потрібен
Мета проста й цинічна:
- дискредитувати Збройні Сили України;
- посіяти сумнів у суспільстві;
- створити ілюзію «однакової жорстокості сторін».
Коли немає перемог на фронті — в хід ідуть фейки. Коли немає аргументів — знімають постановки. Коли правда не працює — вигадують жахіття.
російська пропаганда зняла ще один фільм. Без сценарію. Без фактів. Без честі.
І єдине, що в ньому справді згоріло — це залишки совісті тих, хто вирішив видати брехню за «розслідування».
Українські військові не спалюють своїх побратимів. Вони за них воюють. Вони за них гинуть. І вони ніколи не дозволять перетворити памʼять про полеглих на інструмент чужої пропаганди.
