Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
«Якийсь внутрішній голос сказав: „Стій, Донбас не здається“», — згадує 24-річний «Ніксон», воїн батальйону «Донбас», який в одному бою зазнав чотирьох кульових поранень, пережив шість скидів із дронів, але вижив і повернувся у стрій.
Його історію оприлюднили на сторінці батальйону.
Засідка і чотири кулі
«Ніксон», який служить майже два роки, зазнав поранення у символічну дату — рівно в річницю свого вступу до батальйону. Група виконувала завдання в тилу ворога і, повертаючись, потрапила в засідку.
«Контакт був близько 15 метрів. Нас зустріли вогнем з укриття», — розповідає боєць.
Під час відходу він дістав два перші поранення — у руку та щелепу, прикриваючи свого командира, «Єгера». Згодом — ще одне, у стегно з виходом через живіт.
«Єгер» загинув від поранення, несумісного з життям.
Шість скидів і «контрольний» у груди
Коли бій стих, пораненого «Ніксона» атакував ворожий дрон — спершу трьома скидами. «Посікло праву ногу, руку і обличчя», — каже він.
Зв’язавшись із КСП, він ненароком «засвітив» себе: ворог почув радіообмін. Один із росіян підповз збоку й зробив контрольний постріл у груди — четверта куля.
Після цього «Ніксон» вирішив не говорити, лише тиснути на тангенту — щоб свої зрозуміли, що він живий.
«Я зрозумів, що це кінець»
Сонце пекло, кров текла. «Я зрозумів, що це кінець… Було спокійно, навіть трохи змирився».
Але ворог помітив, що він ще рухається. Дрон завис над його обличчям і скинув ще два боєприпаси. «Вони влучили в гілки, які мене прикривали. Мене просто засипало уламками».
Невдовзі над ним з’явився ще один дрон — український. Оператори побачили, що він подає знаки, і почали операцію з порятунку.
«Стій, Донбас не здається»
«Я не хотів, щоб мене добили або взяли в полон. Навіть думав покінчити із собою… Але якийсь внутрішній голос сказав: „Стій, Донбас не здається. Потрібно боротися до останнього“».
Та ворог знову вдарив — цього разу втретє. Шостий скид ліг усього за 30 сантиметрів від голови. «Я прикрився рукою — і мені розірвало долоню, ампутація фаланги».
Евакуація: тиск 72 на 28
Коли «Ніксон» почув голоси побратимів, він не повірив: «Вони прийшли до мене, ризикуючи власним життям — ворог був просто за спиною».
Його дотягли до позиції розвідників. Попри важкі поранення, він ще командував і просив води. «Я випив — і відчув полегшення».
Евакуація відбувалася під вогнем. У «швидкій» він бачив лише темряву та слабке світло. «Думав: мене витягли, але, мабуть, ми не встигаємо».
Коли відчув прохолоду в машині, зрозумів, що живий. «Я побачив медика Жеку — він мене вже рятував раніше. Я спитав, чи витягне. Він сказав: „Так, усе буде добре“. І одразу крикнув водієві: „Давай швидше“. Тоді я зрозумів: не все добре».
Медики підтвердили: тиск під час евакуації був 72 на 28 — стан між життям і комою. Але хлопця врятували.
«Донбас не здається» — не гасло, а стан духу
Сьогодні «Ніксон» знову у строю.
«Перемога для мене — коли всі хлопці повернуться з полону. Коли ми будемо пам’ятати, хто наш ворог. Коли повага до ветеранів стане нормою. Ось тоді це буде справжня перемога», — каже він.
Як повідомляла АрміяInform, спецпризначенці «Альфа» СБУ уразили важливі об’єкти окупантів.
