Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Головний сержант автомобільної роти Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Юрій, який понад 20 років служить водієм, розповів про перші дні повномасштабного вторгнення, нічні рейси за боєприпасами під обстрілами та про найціннішу винагороду за свою роботу.
Історію бійця опублікували на сторінці бригади.
Вивезти понад 100 одиниць техніки до вечора
Юрій, який проходив строкову службу ще у 2003 році, зустрів повномасштабне вторгнення у своїй частині у Вінниці. Він пам’ятає перший дзвінок і тривогу, яка підняла підрозділ.
Як досвідченому водієві, йому доручили те, що він вміє найкраще: евакуйовувати техніку, майно та боєприпаси — «все, що могло врятувати життя побратимів і дати авіації змогу піднятися в небо».
«Нам вдалося вивезти абсолютно все до вечора — понад сто одиниць», — згадує Юрій. Техніку заховали по місцях бойових дислокацій і прийняли бій.
«Один спить, другий розвантажує»
Потім розпочалися інтенсивні рейси з перевезення боєприпасів. Авіація мала бити ворога, тож Юрій із напарником вирушали ночами по всіх областях України — Запоріжжя, Миколаївщина, Херсонщина, навіть береги Дніпра, де разом із вантажем потрапляли під обстріли.
«Ми спали по 15–20 хвилин: між роботою один спав, другий розвантажував», — каже він.
Зазвичай їли мало через відсутність магазинів і комендантську годину, але розуміли: головне — прикрити небо. «Спершу воля, потім — хліб», — мовчки повторював собі Юрій.
Найкраща нагорода
Боєприпаси витрачалися дуже швидко, графік постійно ущільнювався. Для Юрія найважливішою нагородою була проста людська подяка — рука пілота, що стискає його долоню, і слова: «Дякуємо, що вчасно підвезли».
«Мені здається, більшого й не треба», — додає він.
Один із гострих спогадів — під час останнього перегону до Сум: стоячи на пероні з квитком у кишені, Юрій почув різкий ріжучий звук «Шахеда» за 300 метрів від себе.
Нині Юрій служить у Зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил, від першого дня її створення. Його особиста мотивація — почуття справедливості та пам’ять про загиблих. «росії не має бути на карті світу», — каже він.
Як повідомляла АрміяInform, командир бойової обслуги Raven зенітного ракетного полку імені Українських Січових Стрільців, Артем, розповів, як його екіпаж, експериментуючи з озброєнням, знищив уже чотири крилаті та керовані авіаційні ракети, хоча від цієї системи спершу очікували лише боротьби з дронами.
