Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Розвідник Андрій Луговий із 95-ї бригади ДШВ — солдат, який за неповний рік служби отримав звання Героя України — розповів про бойовий вихід, під час якого разом із двома побратимами взяв у полон 11 окупантів.
Історію десантника опублікували на сторінці бригади.
«У ТЦК моя доля вирішилася»
Служба в армії для Андрія не була спланованим рішенням. «Виходив з роботи після нічної зміни. Під’їхала машина з дільничним і працівниками ТЦК… кажуть, що треба проїхати уточнити дані. Думаю, добре. У ТЦК моя доля вирішилася — ВЛК і дорога до навчального центру», — із посмішкою згадує Андрій Луговий.
На навчальній підготовці до нього підійшов розвідник і запропонував: «Ходімо поговоримо. Можеш потрапити в розвідку до нормальних хлопців, буде двіжуха». Андрій погодився і, за його словами, «не пожалкував ні дня».
Підготовка була жорсткою: «У бригаді інструктори нас не жаліли: 24 на 7 — тренування. Саме це допомогло нам вистояти під час штурмів та успішно виконувати завдання», — зазначає Герой України.
«Якщо штурм, то йдемо ми»
Про свою бойову роботу десантник говорить просто: «Я їх [бойові виходи] не рахував. Просто знаю, що ні одного не пропустив… Мене питали, коли готовий, я відповідав — завжди».
Надійність Андрія зробила його командиром відділення. В одному з виходів в Андрій та в його групи була ключова роль: «Ми підійшли ближче за всіх, нас було троє. І вийшло так, що 11 ворогів здалися, у них не було вибору. Після цього всі вже знали: якщо штурм — то йдемо ми».
Бій з корейцями та поранення
Пізніше його група зіткнулась із підрозділом північнокорейських найманців. «Ворог нас почав притискати, але я оцінив ситуацію та сили й вирішив дати по зубах окупантам. Показав своїм, що саме треба робити, і вперед! — згадує Андрій Луговий. — Відпрацювали відмінно, я ще й планшет ворога знайшов, з усіма їхніми точками».
Андрій зазнав поранення під час Курської операції на території рф. «FPV підлетіло дуже близько, прямо під ноги. Слава Богу, поруч був горбик, тому основні уламки полетіли туди, і лише трохи в мене», — розповідає розвідник.
«На три секунди забув, як говорити»
Після лікування Андрія терміново викликали до бригади. «Думав, що, може, звання чергове дадуть. А потім почали зачитувати, що мені присвоїли звання Героя України… Я на три секунди забув, як говорити взагалі. Такий мандраж був цікавий», — усміхається боєць.
Під час нагородження Президент помітив і підтримав його реакцію. «Я подарував йому шеврон нашого взводу. Сфотографувалися і все», — згадує Андрій Луговий.
Попри поранення, Андрій не планує зупинятись: він прагне стати командиром взводу й готувати новачків так само, як колись тренували його. «Я готовий до викликів, хочу перемагати, передусім себе. І хочу здобути перемогу над ворогом», — заявив Герой України.
Як повідомляла АрміяInform, полонений окупант, захоплений воїнами 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, розповів про цинічне та зневажливе ставлення російського командування до своїх підлеглих.
