Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Бійці інженерного підрозділу бригади «Рубіж» на Покровському напрямку, під час бойового чергування, вступили в ближній бій із групою окупантів і взяли їх у полон.
Неймовірну історію з перших вуст розповіли на сторінці 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.
«Стріляв просто через скло»
Бійці чергували на спостережному пункті на околиці села, щоб не допустити проходу ворожих диверсійних груп.
«Наше завдання — не пустити ворога. Якщо пройшли — доповідаємо, щоб накрили дронами або знищували самі», — розповів один з інженерів.
Тієї ночі вони почули російську мову й побачили ліхтарі — група окупантів рухалася прямо до будинку, де перебували українці.
«Підпустив ближче… і відкрив вогонь. Він упав. Але вижив і згодом підняв руки — перший полонений», — згадує боєць.
Інший український військовий помітив ще одного ворога біля сараю й, щоб не демаскувати позицію, був змушений стріляти просто через віконне скло. «Я побачив, що він упав», — розповів військовий.
«А що це таке?»
Коли бійці виявили третього пораненого окупанта, той стогнав у гаражі. Українці наказали здатися, і він одразу зізнався, що навіть не тримав зброю — автомат стояв «возлє двері».
Пораненому спробували надати допомогу.
«Кричу: „Де твій турнікет?“ А він дивиться на мене й каже: „А що це таке?“ — згадує інженер. — Кажу: „Може, наклейка якась є, щоб на рану притиснути?“ А він відповідає: „Да там пластир у мєня, пластір… в рюкзакє єсть“».
Після цього, кажуть бійці, стало зрозуміло — розмовляти з ним далі безглуздо.
«Пішов на війну, бо не хотів жити»
Полоненим виявився 60-річний Олександр Лобачов з Мордовії. На запитання, чому пішов воювати, відповів: «Жити сильно не хотілося».
Він розповів, що мав роман із 40-річною жінкою, яка сіла у в’язницю за крадіжку комп’ютера. Після цього чоловік вирішив піти на війну — «від ревнощів і безнадії».
«Мені 60. Вона не приїде. Їй 40 — іншого знайде», — скаржився окупант.
Після бою, зазначають українські інженери, ніхто не міг заснути від адреналіну.
«Всі сиділи — очі квадратні. Кажу: „Будеш спати?“ — „Ні-ні, я не хочу спати“», — сміються вони тепер.
Як повідомляла АрміяInform, сапери бригади «Рубіж» опублікували відео бойової роботи, де детально показали весь процес виконання завдання з підриву залізничного сполучення — від ризикованого шляху в напрямку позицій до «ювелірної закладки вибухівки» та потужного вибуху.
