Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Дев’ятнадцятирічна Анастасія, яка двічі тікала від війни, а у 18 років добровільно пішла до Збройних Сил, розповіла про свій шлях від відчаю на тренуваннях до перших двох збитих російських дронів-камікадзе «Молнія».
Про її історію розповіли на сторінці Оперативного командування «Південь».
Анастасія — донеччанка. У 2014-му, коли їй було 7 років, її родина вперше тікала від війни. У 2022-му довелося переїжджати знову. Дівчина каже, що ще тоді вирішила йти до Збройних Сил, щоб захистити маму і маленьку сестричку.
У 18 років вона пішла у ТЦК, де, побачивши відео з роботою операторів БПЛА, зрозуміла: це її справа. Навчання було непростим. «Іноді навіть плакала з відчаю, коли не могла пройти обов’язкову трасу, але тренувалась, доки не пройшла все самостійно», — згадує вона.
Свій перший бій вона пам’ятає до дрібниць. «Це була російська „Молнія“. Я почала заходити на неї — у мене тремтіли руки і я не могла, хоч вбий. А хлопці, одному з них 59 років, кричали: „Настя, обережно, обережно, давай, давай“. Я не зрозуміла одразу, чи вдалося збити, але хлопці з інших екіпажів почали кричати: „Вона падає, падає“. Це були неймовірні враження», — розповідає Анастасія.
Другу «Молнію» вона збила вже без хвилювання. Коли ворожий дрон, за яким полював дружній екіпаж, розвернувся в її бік, реакція була миттєвою. «Це було „бамс“ — і її нема», — сміється дівчина.
Її головна мрія проста — мир. І кожен збитий нею дрон наближає день, коли ця мрія стане реальністю. Проста дівчина робить непросту роботу — і доводить, що й ти теж так зможеш.
Як повідомляла АрміяInform, командир роти безпілотних авіаційних комплексів 92-ї окремої штурмової бригади, молодший лейтенант Дмитро Єлецький, на рахунку якого щонайменше 230 ліквідованих окупантів, удостоєний найвищого звання — Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
