Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Його шлях до України розпочався з волонтерських програм.
Спочатку він працював в американській неурядовій організації, яка навчала цивільних і військових TCCC (курс тактичної медицини). Пізніше він вступив до резерву французької армії, де пройшов базову підготовку піхотинця. А зараз викладає соціальну психологію, зокрема й українцям.
ArmyInform поспілкувалася з французьким психологом про його бойовий досвід в Збройних Силах України та значення соціальної психології під час війни. Через низку чутливих питань він побажав не розкривати свою особу.
Слов’янськ і уроки фронту
Широкомасштабне вторгнення 2022 року стало поворотним моментом. Він згадує, як побачив по телебаченню російські танкові колони, що наступали на Київ: «У той момент ти розумієш — йдеться вже не тільки про Україну. Це про Європу. Це про наш дім». Це переконання підштовхнуло поїхати на фронт і допомагати українцям.
Далі були кілька місяців у 66-й бригаді ЗСУ і бойові дії поблизу Слов’янська. Досвід був суворим: імпровізовані засоби захисту від дронів і мінімальний відпочинок між місіями.
Україна також показала йому, наскільки відстають у навчанні новобранців європейські армії. Французькі резервісти на БЗВП досі використовують гвинтівки 1970-х років і майже не мають підготовки з використання дронів або укріплень. «Нас навіть не вчили копати окопи, не кажучи вже про захист від FPV. Тут, в Україні, без цього не вижити», — пояснює він.
Він переконався, що психологія та робота з впливом іноді можуть бути важливішими за застарілі тактики.
Науковий шлях
Сьогодні він читає лекції в університетах Києва та на семінарах для солдатів і цивільних осіб. Його основна сфера інтересів — соціальна психологія, дисципліна, що зародилася під час Другої світової війни, коли вчені-емігранти допомагали армії США протидіяти нацистській пропаганді та розробляти операції впливу.
«Зараз ми стикаємося з тими самими проблемами з російською пропагандою», — каже він.
Перший урок його курсу: люди рідко діють так, як заявляють. Він цитує американське дослідження: «У Каліфорнії домогосподарства закликали економити електроенергію. Люди вважали, що найкращим повідомленням буде економія грошей. Але єдине, що спрацювало, було: ваші сусіди вже це роблять. Ми несвідомо слідуємо за групою».
У війні ці принципи стають критично важливими. Кампанія з «гарячою лінією» може дати результат на кшталт 200 російських полонених на місяць. Застосуйте перевірені психологічні моделі, і ця цифра може подвоїтися.
Вербування, моральний дух, запобігання дезертирству — все це можна поліпшити, якщо не сформувати соціальні норми. «Невеликі ефекти сумуються. У війні на виснаження все має значення», — пояснює він.
Від кухонь до передової
Щоб продемонструвати універсальність соціальних норм, психолог розповідає історію Курта Левіна, німецького емігранта, якому під час Другої світової війни доручили переконати американських домогосподарок готувати субпродукти, оскільки найкращі шматки м’яса віддавали солдатам.
Звичайні лекції спрацювали лише для 15 відсотків жінок. Але коли їх попросили в групах підняти руки і публічно взяти на себе зобов’язання, рівень прийняття збільшився в п’ять разів.
«Субпродукти, економія електроенергії, запобігання дезертирству, протидія дезінформації — принцип один і той самий: вплив групи працює», — каже він.
Боротьба з російською дезінформацією
росія інвестує мільярди в багатоканальну пропаганду — телебачення, культуру, релігію, академічні мережі та політичні групи в Європі. «Вони завалюють суспільство сигналами на багатьох рівнях. Саме це робить їх ефективними», — зазначає він.
Україна, на його думку, має реагувати з такою ж широтою: не тільки онлайн-повідомленнями, а й наративами, підкріпленими культурою, освітою, релігією та повсякденним життям.
Водночас громадяни повинні бути «вакциновані» проти дезінформації: за допомогою додатків, що надають контраргументи, та міток у соціальних мережах, таких як «Ви читали цю статтю?», які сповільнюють імпульсивне поширення інформації.
Для нього це вирішальний фронт: «Зброя виграє битви, але психологія формує хід війни. Якщо ми зможемо краще пояснювати, краще переконувати та захищати людей від пропаганди, це може бути так само важливо, як і будь-яка нова зброя».
