Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Фельдшер евакуаційного відділення медичної роти 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ старший сержант Петро, позивний «Липень», за роки служби врятував сотні українських воїнів. Він каже: найцінніша нагорода для медика — не медалі, а життя тих, кого вдалося повернути з-під обстрілів.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Чоловік із Житомирщини підписав контракт із ЗСУ ще у 2021 році, до того понад десять років працював у медицині. Повномасштабне вторгнення зустрів у складі механізованої бригади на сході — в районі Світлодарської дуги. Лише за кілька ротацій евакуював понад пів тисячі поранених. «За весь час служби в мене помер лише один солдат. Мрію, щоб ця статистика більше ніколи не змінювалась», — каже Петро.
«Липень» тричі працював на Донеччині: Торецьк, Нью-Йорк, Вугледар, Кліщіївка, Часів Яр… Він бачив найнебезпечніші ситуації: снаряди, що влучали в бліндажі й машини, дивом не вибухали; уламки перетворювали броню на решето, але екіпаж лишався неушкодженим. Одного разу його напарницю врятувала випадковість — вона погодилася пересісти з переднього сидіння в салон, а вже за кілька хвилин у «її» крісло влучив снаряд.
«Хочеш не хочеш, але віриш у щось більше. На війні атеїстів немає», — каже він. На броні своєї машини Петро завжди тримає іконку Архистратига Михаїла, а на рюкзаку — лампадку.
Медик не лише рятує побратимів, а й навчає новобранців тактичній медицині. «Раніше думали: 2–3 години — і пораненого вивезуть. Зараз буває, що дістатися можна лише через кілька днів чи тижнів. Тому аптечка й знання такмеду — це шанс вижити», — пояснює він.
Військовий згадує випадок, коли випадково натрапив на морпіха із сусіднього підрозділу: перебиті ноги, численні травми, кілька днів у полі без допомоги. Петро зробив усе можливе — і згодом дізнався: боєць не лише вижив, а й зберіг кінцівки. «Такі моменти рятують і самого медика від вигорання», — зізнається він.
Нещодавно «Липень» отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «За збереження життя». «Для мене важливо, що ці нагороди — радість для батьків. Бо для самого медика головне — це коли пацієнт після евакуації знову може стояти на ногах», — каже він.
Найбільш дивним випадком Петро вважає історію з молодим солдатом, якого придавив перекинутий танк. Здавалося, шансів нема: боєць не відчував ніг і благав відрізати їх, аби лише витягли. Та коли побратими відкопали його з-під 40-тонної машини — він виявився неушкодженим і навіть… побіг. «Я сам би ніколи не повірив, якби не бачив на власні очі. Іноді думаю: якщо такі дива можливі, то й з Україною неодмінно станеться подібне», — говорить Петро.
Як повідомляла АрміяInform, головний сержант взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗСУ сержант Олександр Козачок на псевдо «Козак» має на своєму рахунку вже сотні знищених окупантів та десятки одиниць ворожої техніки.
