У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
У сучасній війні точність, швидкість і адаптивність вирішують усе.
Але як тренувати ці навички в допризовників, коли ресурс боєприпасів обмежений, відповідальність за безпеку підлітків — надвисока, а в школі чи училищі відсутній тир?
Розробники мультимедійної системи CITADEL запропонували відповідь: інноваційну платформу, що дозволяє майбутнім захисникам відпрацьовувати техніку стрільби без жодного пострілу. Бойового пострілу. Платформа моделює бойову роботу — індивідуально, почергово та колективно — з використанням навчальних макетів озброєння, створюючи умови максимально наближені до реальних.
Сьогодні ми говоримо з безпосереднім творцем системи, засновником групи Military-tech компаній L7 Ігорем Бєловим.
— Пане Ігорю, як виникла ідея створити саме інтерактивну систему, а не традиційний тренажер?
— Ідея виникла природно — з практики роботи над військовими тренажерами для ЗСУ. Ми багато працюємо над тим, щоб допомогти нашим бійцям тренуватися ефективно та безпечно. Тому що ми розуміємо, що якісна підготовка — це збережене життя.
Своєю чергою засвоєння навичок ефективної командної роботи та формування захисної свідомості відбуваються ще на освітньому етапі. Зокрема, під час освоєння шкільного предмета «Захист України». Цей клас готує учнів до викликів надзвичайних ситуацій, навчає основ домедичної допомоги, сучасних технологій, а також формує знання про безпеку.
У програмі є, зокрема, навчання школярів базового поводження зі зброєю. І тут ми побачили дві проблеми. По-перше, часто для цього використовують ігрові демо-системи, за допомогою яких неможливо отримати реальні навички. А традиційного тиру як альтернативи у більшості навчальних закладах немає.
По-друге, школи потребували інструменту, який би дозволяв навчати системно, з фіксацією помилок, зі статистикою, зі зрізами прогресу. Тобто не просто «показати, як вистрілити», а навчити — і надати викладачу засоби контролю та аналізу. Так народилася CITADELE — продукт, що поєднав бойову достовірність нашого військового софту і безпеку та простоту інтеграції для освітніх закладів.
— Які проблеми в навчанні предмета «Захист України» ви прагнули вирішити через створення CITADELE? Як зміни в державній програмі вплинули на концепцію системи?
— Основна проблема — системність і якість підготовки. Уроки часто зводилися до теорії або поодиноких практичних занять. Тепер у програмі «Захисник України» чітко прописано: у кожному класі має бути інтерактивний тир. Це вже обов’язковий елемент.
CITADELE вирішує відразу кілька завдань: по-перше, вчить діяти в загрозливих умовах та взаємодіяти в команді; по-друге, безпечно навчає базових навичок поводження зі зброєю; по-третє, дає викладачу інструменти для аналізу й оцінювання; і врешті-решт, дозволяє зберігати статистику і формувати повноцінну методику підготовки.
Важливе те, що у CITADELE немає «червоних точок» чи підказок, куди ти влучиш. Учень повинен сам правильно поєднати мушку і приціл. Це принципова різниця з дешевими системами, які фактично не можуть навчити влучно стріляти.
— Які технології лежать в основі системи CITADELE і чим лазерна система відрізняється від бойових аналогів?
— Продукт CITADELE базується на наших військових симуляторах, але розроблений він за іншою логікою. Якщо для бійців головне — освоєння різноманітних видів зброї для ефективного виконання завдань на полі бою, то для молоді, що ще навчається, це все ж таки зміцнення стійкості та формування захисної свідомості.
Водночас, щоб освітній процес був ефективним і дійсно допомагав засвоїти певні навички, інструменти, які ми пропонуємо для навчальних закладів, мають бути якісними та реалістичними. Тому ми використовуємо апаратні макети — хард відповідний реальній зброї за вагою, органами керування й балансом; по-друге, програмна частина відтворює математику реальної стрільби.
Лазерна система дозволяє імітувати постріл без боєприпасів, але з фіксацією точності, часу реакції, траєкторії. Це безпечна, доступна і масштабована альтернатива для шкіл: відчуття близькі до реальності, але без ризиків і зайвих витрат.
— Які компоненти входять до базової комплектації та які варіанти комплектації доступні?
— У базовій комплектації — пістолет МП, автомат АК-74 і пневматична гвинтівка. Це мінімум, який дає змогу відпрацьовувати основи поводження зі зброєю та базові вправи курсу. Опційно для розширення доступні AR-15 (американська гвинтівка), макети гранатометів РПГ-7 і РПГ-22. Школа може вибирати конфігурацію під програму та бюджет — базовий набір відповідає обов’язковим навичкам, додаткові модулі розширюють методичний арсенал.
— Як працює система фіксації влучань? Чи є у платформі елементи штучного інтелекту або адаптивного навчання?
— Усе просто й чітко: камера зчитує лазерний імпульс, програмне забезпечення прораховує траєкторію та показує результат на екрані. Система фіксує час, точку попадання, кількість пострілів. Усе зберігається в особистому кабінеті викладача.
Штучного інтелекту тут немає, бо він і не потрібен. Усі алгоритми вже закладені. Є чіткі вправи: система автоматично фіксує «залік» чи «незалік». У більш складних випадках рішення приймає викладач. Це правильна модель: автоматизація там, де вона ефективна, і живий інструктор там, де важливий досвід.
— Які сценарії тренувань підтримує система? Чи можлива симуляція бойових умов: ніч, дощ, рухомі цілі?
— Так, це цілий конструктор. Є статичні цілі з необмеженим часом, є такі, що рухаються, наприклад, зліва направо, є цілі, що раптово з’являються на екрані. Є режим, коли потрібно вкластися у пів секунди. На все можна накласти певні умови: різні погодні умови чи час доби. Учитель може створювати власні сценарії. Ступінь складності можна нарощувати від найпростішого до максимально наближеного до бойової ситуації.
— Які навички учні опановують найшвидше завдяки цій системі?
— Якщо говорити глобально, наша система допомагає швидше опанувати навички для захисту власного життя, а також безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу.
У більш прикладному сенсі CITADELE дозволяє швидко сформувати базову м’язову пам’ять: правильну стійку, хват, контроль прицілювання і спуску курка. Також швидко покращується сприйняття помилок — учень може бачити траєкторію, робити корекцію й отримувати миттєвий зворотний зв’язок. Для викладача це означає — менше часу на пояснення і більше часу на цілеспрямовані вправи.
— Чи проходила система сертифікацію або погодження з державними органами?
— У країні поки що немає чітких технічних вимог до інтерактивних тирів. У наказі МОН просто зазначено: у класі «Захист України» має бути один інтерактивний тир. І все. Тому тут виникає плутанина: можна купити дешевий, який насправді вчить неправильно, а можна — дорожчий, але професійний.
Ми вже зверталися до державних органів, щоб вони ввели вимоги до якості таких систем. Бо дитину треба навчити правильно, а не «з точкою на екрані». Сподіваюся, ці пропозиції будуть враховані.
— Яку підтримку ви надаєте навчальним закладам після впровадження системи?
— Ми надаємо можливість оновлення програмного забезпечення. А сам інтерфейс дуже простий і зрозумілий, тому особливої підтримки не потрібно. Людина, яка працює з комп’ютером, без проблем освоює систему.
— Які вдосконалення плануються найближчим часом?
— Усе нове, що ми робимо для армійських тренажерів і що можна адаптувати для шкіл, поступово з’являтиметься і в CITADELE. На сьогодні в системі вже є максимум можливого для освітнього процесу, але розвиток триває.
— Чи бачите ви свою розробку як частину ширшої реформи військово-патріотичного виховання?
— Безумовно. CITADELE — інструмент, але не кінцева мета. Ми говоримо про формування системи, де освіта та оборона працюють узгоджено: школа дає базові навички, інститути підвищення кваліфікації — методику, а військові центри — поглиблену підготовку. Інтерактивний тир — це частина реформованого підходу до «Захисника України»: безпечне, системне, доступне навчання для широких верств молоді, яке дає і навички, і відповідальність.
