Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій є структурним підрозділом Національного університету оборони України, який проводить підготовку курсантів, для подальшої служби на посадах…
Боєць 420-го окремого батальйону безпілотних систем «ХОРТ» на псевдо KURT — родом з Туреччини, але в Україні живе уже 6 років. Має тут сім’ю та доньку, за них і воює.
Інтерв’ю бійця опублікував 16-й армійський корпус у соціальних мережах.
До повномасштабного вторгнення KURT жив у Чернігові, займався купівлею та продажем автомобілів. За професією боєць — спеціаліст з вебдизайну.
«На початку війни моє місто було оточене. Але я не думав тікати. Я одразу думав воювати та допомагати. Це все не пройшло повз мене, тому що я живу в цій країні, тут у мене є донька», — каже доброволець.
Бойовий шлях добровольця розпочався в районі Юнаківки, неподалік від Суджі, на кордоні. Проте близькі з його рідної країни не надто добре відреагували.
«Коли моя сім’я в Туреччині це почула, вони зовсім не були задоволені. Але це моє життя, моя боротьба. Їм складно зрозуміти, вони не знають правди. Але я на це особливо не зважав. Я впевнений, що я все роблю правильно. Але зараз вони звикли. Зараз жодних проблем немає», — каже KURT.
Зараз KURT робить те ж саме, що і на початку своєї військової кар’єри: готує боєприпаси для БПЛА.
«Коли я приєднався до війська, мене дуже добре прийняли. Ніхто не проявляв неповаги. Всі мене дуже любили. Спочатку я воював заради побратимів. Тепер я воюю за сім’ю та за Україну», — ділиться воїн.
Проте є і труднощі. Без них — нікуди, особливо в такий період.
«Для мене було багато важкого. Смерть важка, коли я втрачаю друга. Я дуже засмучуюсь. Щодо мови, можливо, я не дуже добре знаю українську мову, але якимось чином розумію, намагаюся вчити. Для мене найважче бачити смерть людей тут. І ця несправедливість для мене дуже важка», — каже боєць.
Після закінчення війни KURT планує залишитися тут, продовжити військову службу.
«Тим, хто хоче тут воювати, моя порада — приїжджайте. Тут ми можемо разом воювати пліч-опліч на фронті. Я, як іноземець, воюю в Україні. Я жертвую собою. Тобто я хочу звернутися до кожного громадянина України. Це твоя земля, твій прапор. Ти воюєш. Ти теж повинен воювати. Сидячи вдома, тікаючи, нікуди не дійдеш. Не бійтеся нічого».
Як повідомляла АрміяInform, ціла рота іноземних добровольців воює в одній з наших бригад.
