Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Україна завдає все більш ефективних ударів дронами по нафтопереробних заводах росії та інших стратегічних об’єктах промисловості рф, завдаючи ворогу суттєвих матеріальних втрат.
Як це сприяє послабленню бойового потенціалу рф у війні проти України АрміяInform, розповів воєнний експерт Петро Черник:
Чому треба бити по російській залізниці
«Триває важка російсько-українська війна. В циклі бойових дій, саме сухої погоди, є певні акценти зміни ведення війни у стратегічному сенсі. Маю на увазі системні завдання ударів Україною по залізниці противника, у першу чергу по вузлових і трансформаторних станціях, а також по об’єктах нафтопереробній галузі країни-агресора. Розбираємо, чому це дуже важливо і чому тут може бути насправді надлом у війні.
Розуміємо, що війна — це насамперед гроші. А сучасна війна дуже високотехнологічна, яка зжирає велетенську кількість ресурсів, починаючи від звичайного боєкомплекту до автомата Калашникова, закінчуючи артилерійськими боєприпасами, ракетами і тому подібне. Отже, противник 90% всього, що використовується в зоні бойових дій включно з медикаментами і водою, а також особовим складом, довозить залізницею.
До прикладу, одна вантажівка «КАМАЗ» або «Урал» може брати на борт у межах до 50 снарядів до 152 мм гаубиці або до 30 снарядів для реактивної системи залпового вогню БМ-21. Той самий 50-тонний вагон може брати 500 артснарядів і до 300 снарядів до БМ-21.
Ми розуміємо, які не співмірні між собою величини, а з огляду на те, що винищення їхньої автомобільної техніки пішло вже на кілька десятків тисяч, то дійсно, навіть призупинення роботи тільки залізниці, це колосальний крок уперед, так звана рейкова війна. До речі, наведу конкретний історичний приклад. Літо, початок осені 1943 року, Курська битва.
радянський союз застосував до 25 000 партизанів, було підірвано сумарно більше ніж 25 000 кілометрів колії, пущено під руки більше, ніж 3 000 вагонів, і німці в своїх документах писали, що забезпечення Курської дуги упало на 70%. Це насправді було визначальним. От маємо конкретний історичний приклад, чому це треба робити. Також нагадую, що російська залізниця на 80-90% — це електрична тяга.
З трансформаторами в них проблеми, вони їх повноцінно виробляти не можуть, а закупляти на світових ринках буде дуже-дуже важко. Отже, ускладнення логістики саме через залізницю — це колосальний крок уперед. Не відразу, але якщо ця робота буде системною, то фронт точно почне задихатися.
«Війна моторів» та який запас міцності рф
Це саме стосується і ударів по нафтопереробній галузі, як по самих заводах, так і по базах зберігання нафтопродуктів. Війна сьогоднішня — це «війна моторів».
Ворожа армія нескінченно потребує забезпечення пальним, від вантажівок, танків, бронетранспортерів, бойових машин піхоти, закінчуючи самохідними артилерійськими установками, не кажучи вже про авіацію. Знову зрозумілий математичний приклад. Танк Т-90 зжирає за добу до однієї тонни пального і десь в межах до 100 кг мастила. Це тільки один Т-90. Це все екстраполюємо на абсолютно всю техніку, на ті самі мотоцикли, які зараз окупанти активно застосовують в тому числі.
Правда, запас міцності російської федерації доволі великий, в них десь до 50 великих нафтопереробних заводів та до 30 малих. Але тут ще є направду дуже серйозний ідеологічний момент, що енергетична наддержава, якою вони себе вважають, не може захистити свої заводи із переробки нафти та виготовлення пального. Тому це дуже корисні і правильні напрямки, які треба масштабувати.
Знову приведу історичний конкретний приклад. Хребет нацистській Німеччині був зламаний тоді, коли союзники на 1944 рік кінцево розбомбардували 12 заводів із переробки і виготовлення так званого синтетичного бензину. Це коли під великим тиском і температурою з’єднується порошкоподібне вугілля і водень. Німецький міністр озброєнь Шпеер так і писав у своїх мемуарах: «якби цього не сталося, ми б східну проблему, тобто проблему Радянського Союзу розв’язали».
От маємо такі історичні паралелі та приклади. І розуміємо, що війна — це не просто бій солдата із солдатом, а в тому вираженні, як ми боремося із нашим одвічним противником. Це ще і війна ресурсів. І ми направду намацали больові точки. Зичимо нашим Силам оборони успіху і подальшого розвитку у даному напрямку.
Єдине — не зупинятися. Така робота потребує дуже високої концентрації і цілеспрямованості, але шлях однозначно правильний”.
