Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій є структурним підрозділом Національного університету оборони України, який проводить підготовку курсантів, для подальшої служби на посадах…
Російська пропаганда знову вийшла на «новий рівень креативу» у своїй кампанії проти української мобілізації.
Цього разу ворожі ресурси запустили вигадану історію про те, що нібито 72-річну мешканку Вінниччини Софію Мак «побили до смерті» працівники територіального центру комплектування.
За сценарієм кремлівських режисерів, жінку начебто підозрювали у допомозі «ухилянтам», і ця підозра, як вони стверджують, закінчилася її смертю. Щоб надати брехні солідності, історію оформили у форматі матеріалу «українського медіа». Звісно, ні реального медіа, ні реальної Софії Мак у природі не виявилося — хіба що в уяві російських фейкотворців.
Фактчекінг для тих, хто ще сумнівається
Офіційні джерела — поліція, прокуратура, інші правоохоронні органи — не повідомляли про будь-який інцидент у Вінницькій області, який би навіть віддалено нагадував описаний у фейку. Жодних даних про смерть жінки з таким іменем у публічному просторі немає.
Іншими словами, історія про «загиблу від рук ТЦК» — це класична пропагандистська підробка: неіснуюча особа, вигаданий сюжет, додавання емоційної картинки, аби зачепити довіру та викликати гнів.
Чому саме так і саме зараз
росія продовжує багаторівневу інформаційну операцію, головна мета якої — зірвати мобілізаційні процеси в Україні. Схема проста:
- Крок 1. Створити максимально скандальну історію, бажано з жертвами серед цивільних.
- Крок 2. Приписати злочин військовим або працівникам ТЦК.
- Крок 3. Масово розганяти «новину» через соцмережі, анонімні Telegram-канали та псевдомедіа.
Паралельно із поширенням подібних фейків ворог активно стимулює заклики до насильства проти працівників ТЦК, намагаючись перетворити недовіру на пряму агресію.
Якщо підбити підсумки, то ми маємо чергову серію російського серіалу «ТЦК проти бабусі» — з усіма атрибутами: вигаданими іменами, несправжніми свідками і нульовими доказами. Але для кремлівських сценаристів це не проблема — адже у жанрі «фейк» головне не правда, а емоція.
Тож коли наступного разу ворожі ресурси будуть розповідати про «черговий злочин мобілізаторів», варто пам’ятати: там, де немає фактів, завжди є російська фантазія. А вона, як бачимо, працює у режимі безкінечного виробництва.
