Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У Боярці на Київщині відбулися урочисті заходи з нагоди 100-річчя від дня смерті Володимира Івановича Самійленка — видатного українського поета, перекладача, громадського діяча, який залишив по собі глибокий слід у національній культурі.
Володимир Самійленко за словами Івана Франка був «свідомим українцем, усією душею відданим своїй країні та своєму народові». За це в російській імперії його переслідували, забороняли до друку твори.
Він був активістом Братства тарасівців, яке висунуло політичні вимоги визволення української нації з-під московського ярма.
У своїх творах поет мріяв про вільну Україну, а в одному зі своїх віршів, написаному ще 28 жовтня 1898 року, передбачив появу ухилянтів і «диванних експертів». Він писав:
«Наші предки колись задля краю свого
Труд важкий підіймали на плечі;
Я ж умію тепер боронити його
І служити, не злазячи з печі
…
Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська — фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти».
Більшість творів Самійленка спочатку з’являлися друком у Галичині, у більш лояльній до всього українського Австро-Угорщині.
За української державності він служив у міністерствах освіти і фінансів, у 1920 році емігрував з урядом УНР до Галичини, але довго жити там не зміг і повернувся до Києва, окупованого більшовиками.
Останні місяці свого життя тяжко хворий Володимир Самійленко провів у Будаївці під Києвом (тепер — Боярка). День пам’яті розпочався біля його могили — на історичному Будаївському городищі, поруч зі старовинною Михайлівською церквою. Тут зібралися представники громадськості, митці, науковці, діячі культури, освітяни та небайдужі мешканці міста. Відбулося покладання квітів, звучали спогади, вірші поета, щирі слова вдячності за його духовну спадщину. Панахиду на могилі відслужили священнослужителі на чолі з митрополитом Переяславським і Вишневським ПЦУ Олександром Драбинком.
Продовженням пам’ятного дня стала урочиста академія у Будинку культури. Захід пройшов у атмосфері духовної єдності, де звучала поезія Самійленка, музика, слова про значення його творчості для української літератури та суспільного руху. Серед інших, на сцені виступили військовий капелан Димитрій Присяжний та речник Генштабу ЗСУ, майор Андрій Ковальов, який представив щойно видану брошуру «Володимир Самійленко і Боярка».
Кульмінацією заходу стало вручення Літературно-мистецької премії імені Володимира Самійленка 2025 року. Відзнаку вручила перша заступниця Боярського міського голови Тетяна Кочкова. Лауреатом став Ігор Борисович Гирич — відомий український історик, доктор історичних наук, який своєю дослідницькою працею сприяє збереженню національної пам’яті.
Завершились урочистості концертом гурту «Хорея Козацька», лідером якого є старший сержант ЗСУ Тарас Компаніченко.
