Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
На Покровському напрямку ворог змінив тактику, відмовившись від застосування техніки на користь надзвичайно великої кількості малих піхотних груп. Солдати в цих групах більше бояться своїх командирів та «обнулення», ніж загибелі у штурмі.
Про це в ефірі стріму Армія TV розповів Андрій Отченаш, командир екіпажу БПЛА «Кара небесна» 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України.
За його словами, на ділянці, де обороняється його підрозділ, ворог майже не застосовує техніку.
«Я би, можливо, і радів, якби йшла техніка, напакована русаками, бо це одна велика, жирна, класна ціль», — каже він.
Натомість противник пересувається малими групами по 2–4 особи, причому їхня кількість зросла приблизно на 50%.
«Вони рухаються з дистанцією та накопичуються в одному місці… Щоб ішли, умовно кажучи, десяткою, відділенням чи взводом — такого вже абсолютно немає», — пояснює боєць.
Андрій Отченаш зазначає, що такі групи часто складаються з одного професійного військового, який веде за собою «абсолютних іванів, які не орієнтуються ні в чому і навіть не кидали гранати».
«Ті росіяни, які виживають і потрапляють до нас у полон, самі не знають своєї задачі. Їхнє основне завдання — просто йти вперед», — розповідає він.
Головною мотивацією для таких штурмів, за його словами, є страх перед власним командуванням.
«Вони знімають із себе броню, але все одно йдуть уперед, бо бояться більше повернутися назад до своїх, ніж піти вперед. Вони чудово розуміють: якщо не виконає завдання — він 100% „двохсотий“. Якщо піде на штурм — то там уже 50 на 50», — підсумував боєць.
Як повідомляла АрміяInform, розвідник батальйону «Сила Свободи» Денис «Мел» Мельничук самотужки провів штурм ворожого бліндажа, імітуючи атаку з двох боків, і змусив шістьох російських окупантів здатися в полон.
