19 липня цього року 147-ма окрема артилерійська бригада, яка входить до 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України,…
У центрі нічного протистояння над українськими містами — війна дронів. Поки російські «Шахеди» атакують критичну інфраструктуру, українські дрони-перехоплювачі ведуть на них полювання, часто без феєрверків, але з ювелірною точністю.
Ця нова технофаза війни вимагає не лише потужного заліза, а й стратегічного мислення, гнучкої логістики та постійної інновації.
Про те, як змінюється характер повітряної оборони, чому кожен перехоплений «Шахед» — це не просто перемога, а сигнал про технологічну зрілість, ми говоримо зі заступником гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ, авіаекспертом Анатолієм Храпчинським.
— Пане Анатолію, останнім часом багато говорять про дрони-перехоплювачі та загалом про аналогічні системи. Ось і Президент Зеленський після одного з недавніх наймасованіших нальотів ворога заявив: «Маємо продовжувати масштабування перехоплювачів. Це те рішення, що дозволить захиститися від масованих атак». Що саме мається на увазі під цим терміном у контексті поточної війни в Україні? Чи є чітка класифікація таких дронів?
— Почнемо з того, що практика застосування FPV-дронів для перехоплення російських розвідувальних апаратів показала свою ефективність і фактично відкрила новий напрямок у протидії малошвидкісним повітряним цілям.
Хоча самі ідеї такого підходу почали з’являтись ще навесні 2023 року, саме масове застосування у бойових умовах дозволило перевести це з експерименту в реальний інструмент. Дрони-перехоплювачі вже не сприймаються як «щось із майбутнього», а як робочий інструмент у боротьбі з тією ж загрозою від «Шахедів» чи «Орланів».
Що стосується класифікації, то поки що чіткої системи немає. Розробкою займаються переважно приватні компанії, кожна з яких бачить вирішення по-своєму, і це нормально на етапі швидкої еволюції технології. Військовим важливо, щоб воно працювало, а не відповідало якійсь формальній схемі.
Але ключове тепер — не пропустити момент, коли кількість рішень перетвориться на «зоопарк» дронів, із несумісністю, дублюванням і проблемами в логістиці. Тому питання уніфікації — це те, що має прийти наступним етапом. На сьогодні умовно можна говорити про два основні типи — перехоплювачі мультикоптерного типу та крила.
— Наскільки актуальною є потреба в дронах-перехоплювачах для України, враховуючи поточну інтенсивність використання БПЛА з боку противника та власні розробки?
— Давайте, мабуть, почнемо з правильного фокусу: питання не лише в тому, як перехопити дрон, а як зробити логіку використання «Шахедів» і подібних БПЛА неефективною як явище. Тобто не реагувати на кожен літальний апарат окремо, а створити таку систему протидії, яка б мінімізувала результативність самого підходу ворога.
І саме в цьому контексті дрони-перехоплювачі — це один з елементів, який дозволяє закрити «проміжні зони» в повітрі, де не дістають мобільні вогневі групи чи «Гепарди», але й застосування класичного ППО або авіації стає економічно та тактично недоцільним.
Тому потреба в таких системах для України — не просто актуальна, а системна. Ворог нарощує кількість дешевих ударних БПЛА, і в цьому середовищі дрони-перехоплювачі стають економічно доцільною відповіддю.
Це не панацея, але важливий компонент у багаторівневій обороні, особливо якщо ми говоримо про висоти 1–6 тисяч метрів і про райони, де ресурс класичного ППО обмежений.
— Які основні принципи дії дронів-перехоплювачів? Чи йдеться про фізичне знищення, РЕБ-вплив, чи інші методи?
— Поки що основний принцип дії дронів-перехоплювачів — це фізичне знищення цілі за рахунок підриву на зближенні, але зупинятись лише на цьому не варто. Потрібно рухатися в бік автоматизованих рішень, де замість пілота є оператор, а замість ручного управління — система, що працює на основі точних даних про ціль: координати, висота, швидкість.
Але це можливо лише за умови якісної системи детекції, яка дозволяє не просто бачити ціль, а й прогнозувати точку перехоплення з достатнім випередженням.
— Які технології є ключовими для ефективної роботи дронів-перехоплювачів? Наприклад, штучний інтелект для розпізнавання, системи наведення, швидкість, маневреність.
— Це залежить від того, з якого боку ми підходимо до розв’язання задачі. Якщо основне навантаження покладається на наземні системи — радар, система управління, оператор — і ми працюємо за принципом командно-інерційного наведення, то від самого дрона-перехоплювача вимагається не так багато: стабільний зв’язок, точне виконання команд і здатність у заданий момент здійснити підрив.
Такий підхід спрощує конструкцію дрона, але потребує якісної інфраструктури — від розгортання до злагодженої роботи всіх елементів системи.
Але якщо ми говоримо про автономні рішення, які вже зараз стають домінуючим напрямом, то тут дрон має брати на себе майже всю «роботу». У такому разі критичними стають швидкість, маневреність, система наведення, точна інерціальна навігація, а головне — елементи штучного інтелекту, які дозволяють класифікувати ціль, захопити її та самостійно спрямуватись на точку перехоплення.
Це вже вимагає зовсім іншого рівня сенсорики, обчислювальних потужностей і програмного забезпечення.
Головне — поступово відходити від ручного пілотування, адже це окремий людський ресурс, залежність від оператора і тривала підготовка, яку не завжди можна забезпечити в умовах інтенсивної війни.
— Чи існують вже ефективні українські розробки в цій галузі? Якщо так, чи можете ви розповісти про них детальніше. Звісно, без розголошення таємної інформації.
— Вже є чимало українських розробок у цій галузі — і вони справді дуже різноманітні. Є цікаві підходи, є технічні знахідки, але поки що зарано говорити про окремі рішення публічно.
Зараз головне — щоб ці системи доводили свою ефективність на практиці, а не просто існували на рівні прототипів чи ідей. Думаю, свій результат вони ще покажуть.
— Чи можуть дрони-перехоплювачі повністю замінити інші засоби ППО, чи насамперед вони доповнюють їх? Яке місце вони посідають у загальній системі протиповітряної оборони?
— Тут вкотре наголошу: дрон-перехоплювач — це лише один елемент з великого переліку засобів, які ми маємо розвивати одночасно. Він не замінює ППО, авіацію, РЕБ чи мобільні вогневі групи — він доповнює їх, закриваючи конкретну нішу.
Його роль — працювати там, де інші засоби або неефективні, або надто дорогі у використанні. І саме в цій комбінації — у багаторівневому підході — є сила.
Ключове — не зупинятись на одному рішенні, бо поки ми імплементуємо, ворог вже шукає шляхи обійти або адаптуватися. Тому дрони-перехоплювачі — важлива частина системи, але не панацея. Їхнє місце — між класичною ППО, РЕБ і мобільними групами. І наше завдання — зробити так, щоб ворог не знав, де саме його зустрінуть і яку відповідь він отримає.
— Які, на вашу думку, перспективи розвитку технологій дронів-перехоплювачів у найближчі 3–5 років?
— У найближчі роки автоматизація в системах дронів-перехоплювачів стане не просто побажанням, а необхідністю. Зі зростанням швидкості цілей, складності умов і обмеженням ресурсу операторів, роль ШІ — це вже не про «розпізнати картинку», а про приймати рішення в реальному часі: захопити, супроводити, розрахувати точку перехоплення й ініціювати ураження без людського втручання.
Йдеться про створення систем, які самі замикають цикл «виявлення — реакція — удар» у межах кількох секунд, інакше сучасна дронова війна не залишить часу на ручне управління.
Також змінюється сама тактична логіка застосування — від реактивного підльоту до проактивного контролю повітряного простору. FPV-перехоплювач у перспективі може перестати бути просто відповіддю на «Орлан» чи «Залу», і стати інструментом постійної присутності — чимось на кшталт мобільної ближньої ППО, але дешевшої й швидшої в реакції.
Перехоплення має всі шанси перетворитись з оборонного епізоду на елемент тактичної ініціативи — з власною логікою застосування, даними в реальному часі та гнучкою інтеграцією в систему командування.
