А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
Десантники поповнили обмінний фонд на Курщині бізнесменом-невдахою, який потрапив до війська окупантів в кращих традиціях 90-х.
Матеріал опублікувало командування ДШВ ЗСУ на своєму Телеграм-каналі.
38-річний рядовий Ілля Шмаков потрапив до полону в Тьоткіно, Курської області. А до лав армії росії — в кращих традиціях дев’яностих років. Позичив у знайомого близько півтора мільйона рублів, не зміг віддати — змусили підписати контракт.
«Позичив гроші у знайомого, на реалізацію фури сиру. І майже папери підписали, запропонували — давай спочатку „обмиємо“. Ну, і… І „обмили“. Півтора року день у день пив, у підсумку залишився винен. Приїхали хлопці, сказали: або по голові й в колодязь, або підписуй контракт. Я підписав і в посадці опинився», — каже полонений.
Забезпечення, згадує Ілля — було настільки поганим, що це уже навіть не смішно.
«Коли я йшов на позицію, було спочатку 7 “двохсотих”, через тиждень їх стало 29. І вони мертві через те, що просто тупо не було ні їжі, ні води. У них в рюкзаках БК було, ну, патронів 30. Все інше — це сушки, печиво, ну, щось таке, поїсти. Нам давали брикет каші 250 грамів, один на трьох, на дві, три доби. Останній раз, що нам прислали поїсти, це був пакетик чаю, на трьох, на три доби. На позиції був 62 дні. З них 32 — зі зламаною ногою. Медикаментами, знеболюючим, антибіотиками потрохи забезпечували. Я на евакуацію просився, кажу я сам піду назад, через мінне поле. Сказали — ні, командири не дають добро», — каже полонений.
Ставлення командирів — не набагато краще. В тому числі процвітає «обнулєніє» та фінансові махінації.
«Обнуляли в болото і потім в безвісти зниклі. В болото топили народ, ну, це мені розповідали, хлопці, щоб за них отримувати гроші. Двоє застрелилось. Перш ніж йти від позиції, на якій я був, дві людини застрелилися. Один на залізниці, один десь там у лісі. Та, командири самі (нехороші), тому і ставляться до нас погано. Розумієте, їм погано, вони нас на м’ясо пхають. Коли в полон потрапив, боєць ЗСУ каже: на 168 точці вони лізуть, каже, і лізуть. Ми їх кришимо, кришимо, вони лізуть і лізуть. Що їм там, медом намазано, чи що?», — розповідає Ілля.
Коли потрапив в полон, згадує, — відчув себе живим.
«Я навколо бліндажа зжер всю кропиву і весь очерет. А в полоні — нагодували. Ваш солдат казав — я перший раз бачу, щоб людина над кашею плакала, коли їсть», — каже полонений.
Рекомендації в Іллі для тих, хто тільки хоче, або вже став до лав окупантів — прості.
«Жити хочеться. Тому і здався. Є можливість звернутися до тих, хто хоче підписати контракт? Хлопці, навіть не думайте. З нас, з усіх людей, хто там був, наскільки я пам’ятаю, нас залишилося троє. Там було 70 чоловік. Чи варто здаватися в полон? Якщо дадуть можливість — хлопці, здавайтеся. Ні, якщо ви вирішите, ну, щоб задвохсотитись, то краще тоді самі, щоб ті люди на себе гріх не брали. Самі застреліться і все».
Раніше АрміяInform розповідала, як бійці 63-ї бригади змусили окупанта здатися в полон за допомогою дрона з гучномовцем.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
