Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Ілля з позивним «Пастор» є пілотом батальйону безпілотних систем 44 окремої механізованої бригади.
До війська долучився наприкінці минулого року — добровольцем. Перед підписанням контракту пройшов декілька вишколів, аби працювати з безпілотниками. Певний час воював на Харківщині, а зараз його підрозділ допомагає зупиняти ворожі штурми на Торецькому напрямку.
«На цьому напрямку більше захотілося жити»
Коли потрапили на цей напрямок, то ще більше почав цінувати життя, говорить «Пастор»:
«Харківщину я згадую дуже романтично. В колі хлопців ми це називаємо санаторієм. Так, там було складно, але набагато легше, ніж тут. На цьому напрямку проти нас стоїть ворог, який дуже розуміється в застосуванні БПЛА. Він перерізає нам логістику. Вони наносять ураження по всьому, що рухається. Деякі вузлові розв’язки беруть під контроль. Там постійно висять їхні FPV».
Через це будь-яке пересування є дуже небезпечним, продовжує «Пастор». Тому в екіпажів збільшилися терміни перебування на позиціях. Аби зменшити ризики для захисників.
«Ворог активно шукає нас та б’є по позиціях. Більше використовує РЕБ. Тому складніше не лише, як людині, а і як пілоту. Не втрачати борти, витягувати їх з-під дії РЕБу. На цьому напрямку більше захотілося жити. Тут я вперше я отримав контузію. Під час логістичних дій нас побачив ворожий дрон і відпрацював міномет. Це був такий досвід, який не хочеться, аби повторювався», — розповідає Ілля.
Наразі «Пастор» пілотує «мавіки». Здебільшого займається розвідкою. Але за потреби працює й «скидами».
«У нас всі пілоти мають бути мультизадачними. Тобто вони мають не тільки злітати й давати картинку, але за потреби вилетіти та «дати ворогу під ср…ку».
«Наша відповідальність — зробити так, аби ворог не дійшов до нашої піхоти»
На «мавіках» в бойових умовах Ілля літає з лютого цього року. А до цього вчився та готувався літати на БПЛА типу FPV. Говорить, що робить це не тому, що так хоче, а тому, що є потреба. Адже розвідка теж важлива.
«Як не крути, але аби FPV-дрон кудись вдарив, розвідка має сказати — куди саме він має бити. Має його навести та скорегувати. Так, це трохи буденно, нудно. Але ж ми не веселитися сюди приїхали. У нас є робота, у нас є відповідальність. І кожен наш виліт хоч на скількись допомагає нашій піхоті, яка стоїть перед нами й робить так, аби ворог не дійшов до нас по землі. Наша відповідальність — зробити так, аби помітити вчасно ворога з повітря, аби він не дійшов до нашої піхоти».
Та попри це «Пастор» чекає можливості повернутися до роботи з FPV. Каже, що це більше відповідає його характеру:
«Буду чесним, мені більше до вподоби наносити ураження ворогу. Не знаю, чому так. Але серед того, що дивитися, як б’ють ворога і самому бити ворога, останнє мені подобається більше».
«Ще з 2022 року було розуміння, що рано чи пізно я долучуся до війська»
Ілля родом з Кіровоградщини, однак останні 9 років жив в Києві. Займався відеомейкерством. Якийсь час в кіноіндустрії, потім фрілансером — робив відео для різних компаній. А перед широкомасштабним вторгненням працював у великій компанії у відділі маркетингу. Там відповідав за весь відеоматеріал. Розповідає, що також певний час займався монтажем весільних відео.
«Тому всі ці жарти про весільні зйомки та пілотів в армії мене стосуються на всі 100%», — говорить Ілля.
Після початку широкомасштабного вторгнення активно займався волонтерством. Розповідає, що роздуми про долучення до армії були вже тоді. Але для нього було критично важливо прийняти це рішення разом з дружиною, аби мати її абсолютну підтримку.
«В нас обох було розуміння, що рано чи пізно я все одно долучуся до війська. Не тому, що я сильно рвався. Бо ми розуміли, що війна на довго. І рано чи пізно прийде моя черга. Тож рішення ми прийняли в травні 2024 року. І вже в кінці червня я їхав в ТЦК, аби починати всі процедури».
«Для себе вирішив, що працюватиму з БПЛА, тому перед мобілізацією пройшов 2 курси навчання»
Цьому передував період підготовки до служби. За словами Іллі, завдяки друзям познайомився з таким видом БПЛА, як FPV. Спочатку вчився літати на симуляторі, а потім придбав собі маленький FPV-дрон, аби тренуватися в умовах реальної фізики.
«З „мавіками“ я вже був знайомий по цивільній роботі. Але я непосидюча людина, мені треба більше „активу“. Тому прийняв для себе рішення навчатися саме на FPV».
Спочатку вчився самостійно, а потім пройшов навчання у двох різних школах. Спочатку курс БПЛА для цивільних. А потім ще один курс в школі, яка вже готувала військових.
«В ТЦК навіть здивувалися, бо в них давно не було добровольців»
В ТЦК Ілля показав усі свої сертифікати, аби потрапити саме в підрозділ безпілотних систем. Каже, що там дуже здивувалися та зраділи, що прийшла вмотивована та підготовлена люди.
«Навіть перепитували — чи точно я хочу добровільно йти, адже добровольців в них вже давно не було», — згадує військовий.
Ілля планував приєднатися до 82 Буковинської бригади ДШВ, де були його знайомі. Однак за станом здоров’я не зміг потрапити до навчального центру ДШВ. Тому почав шукати іншу бригаду. Так він потрапив в 44 окрему механізовану бригаду. Саме в батальйон безпілотних систем.
«Хто долучається добровільно має вибір, де служити та чим займатися»
За словами Іллі, його засмучує те, що мало людей зараз самостійно долучаються до ЗСУ. Адже добровільність дає можливість займатися у війську тим, до чого в людини є хист або бажання.
«Я ще жодного разу не чув, аби тих, хто долучається добровільно, відправляли кудись, куди вони не планували. Тим більш, що зараз в більшості бригад є власні рекрутингові центри й можна йти в обхід ТЦК. Тобто тут майже все залежить від людини, якщо вона самостійно йде у військо», — говорить Ілля.
За словами «Пастора», в його оточенні є певна частина людей, яким зараз менш ніж 25 років. Вони не підлягають мобілізації, але прийняли рішення готуватися до служби у війську. Хтось активно тренується літати на дронах, хтось цікавиться іншими професіями, які є у ЗСУ. І згодом вони долучаться до війська. Не лише мотивованими, але й підготовленими.
Фото з особистого архіву героя
