Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Питання протиповітряного захисту від ворожих дронів нині є одним із пріоритетів.
А поки військові технологи концентруються над технічним аспектом — створенням безпілотників-перехоплювачів або ж підсиленням апаратури РЕБ, так званий «людський фактор», а саме збільшення чисельності мобільних вогневих груп, що протистоять БПЛА та окремим типам ракет загарбників, залишається вирішальним.
Як організовується підготовка членів мобільних вогневих груп в інтерв’ю АрміяInform розповів профільний експерт, founder групи military-tech компаній L7, які займаються підготовкою таких команд Ігор Бєлов.
— Пане Ігоре, давайте почнемо нашу розмову з базового питання: які ключові завдання покладаються на мобільні вогневі групи в сучасних оборонних операціях?
— Головне завдання мобільної вогневої групи (МВГ) — швидке виявлення й ураження повітряних цілей, особливо низьковисотних, таких як перш за все шахеди або крилаті ракети. Це не просто стрільба з точки А в точку Б. Тут важливі маневр, швидкість розгортання, зміни позицій, щоб не стати легкою мішенню для ворога.
Тому завдання комплексне: розвідати ціль, вийти на оптимальну позицію, уразити її й одразу змінити місце. Це фактично «мисливці на дрони» — але мисливці дуже мобільні, бо інакше самі стають мішенню.
— Як змінюється роль МВГ залежно від типу загрози — дрони, ракети, авіація?
— Це дуже важливий нюанс. Проти FPV-дронів чи дронів-камікадзе — ставка на швидке виявлення і ближній вогонь: рушниці, великокаліберні кулемети, навіть іноді ПЗРК. Тут головне — рефлекси й координація в групі.
Проти крилатих ракет або гелікоптерів — вже працюють ПЗРК і більш важке озброєння, а група виконує роль мобільної засідки.
Проти авіації взагалі — МВГ швидше доповнює основні сили ППО, підсилює сектори, перекриває «дірки».
Тобто роль постійно змінюється під тип загрози. Це вимагає дуже гнучкої підготовки.
— Які головні виклики у підготовці МВГ в умовах швидкої зміни тактики ворога?
— Найбільший виклик — це швидкість змін.Ворог постійно вигадує нові тактики: ставить теплові пастки на дрони, міняє маршрути польоту, атакує вночі з кількох напрямків одночасно. Тому стандартне тренування, коли можна просто «вивчити інструкцію» тут не працює.
Потрібно постійно оновлювати сценарії, навчати мислити гнучко, працювати в різних умовах. Інструктор має не просто відпрацьовувати вправу, а моделювати ситуації, які максимально близькі до фронту. Це і є головна складність — навчити не тільки стріляти, а й думати під час бою.
І тут дуже допомагають симулятори. Вони дають можливість створювати будь-які сценарії на льоту, підлаштовувати їх під нову тактику ворога буквально за хвилини. Це шанс відпрацювати те, що завтра може стати реальною загрозою, без витрат боєкомплекту й ризику для людей.
— А як відбувається тренування в нічних умовах та при низькій видимості?
— Тренування вночі — це окрема історія. У нас є симулятори, які дозволяють тренувати нічні бої з поправками на освітленість, погодні умови. Це дає бійцям можливість звикнути до нічної картинки ще до реального бою. Вчимо працювати парами: один підсвічує, інший вражає.
На полігонах — використовуються ліхтарі, інфрачервоне підсвічування, тепловізори. Також відпрацьовується тиша й дисципліна пересування вночі. Бо ворог слухає так само пильно, як і дивиться.
— Які типи озброєння найчастіше використовуються у МВГ — ПЗРК, великокаліберні кулемети, інше?
— Класика — це ПЗРК типу «Ігла», «Стінгер» або інші. Це основний інструмент проти гелікоптерів і крилатих ракет. Проти дронів — великокаліберні кулемети, автоматичні гранатомети з осколковими набоями, а іноді навіть помпові рушниці зі спеціальним боєприпасом. Усе залежить від цілі.
По «Шахедах» найчастіше працюють саме з великокаліберного кулемета «Браунінг», встановленого на пікапі. Це одна з найтиповіших конфігурацій — мобільна, швидка, ефективна. Ми навіть зробили окремий тренажер під цей сценарій — стрільба з кулемета по цілі, що летить на малій висоті. І він користується особливим попитом, бо максимально наближений до бойової ситуації.
МВГ має бути універсальною. Тому тренуються з різними видами зброї — щоб у будь-який момент діяти без пауз і сумнівів.
— Наскільки важливою є взаємодія з іншими підрозділами — ППО, радіотехнічними військами, розвідкою?
— Без взаємодії — це просто група зі зброєю. Успіх залежить від інформації: коли розвідка або РТВ дає напрямок польоту дронів чи ракет, МВГ може вийти в правильну точку й перехопити.
З ППО важливо не дублювати вогонь, а доповнювати. Протиповітряна оборона може зняти більші цілі, а МВГ прикриває низьковисотні напрямки. Це як ланцюг: якщо одне випадає — ворог знаходить дірку.
— Чи використовуються цифрові тренажери або інтерактивні тири для підготовки?
Так, і не просто тренажери або тири, а симулятори ведення бою. Ми в L7 цим займаємось безпосередньо: даємо змогу моделювати реальні бої, включаючи нічні умови, метео, різні типи зброї.
Інструктор сам створює сценарій — буквально за хвилини. Це дозволяє відпрацьовувати саме ті загрози, що актуальні сьогодні. Наприклад, наш «Дронобій» дає можливість відпрацьовувати стрільбу по FPV-дрону з помпової рушниці максимально близько до реальних умов.
— Які технології допомагають виявляти повітряні цілі — тепловізори, радарні системи, інше?
— Усе, що може дати інформацію про ціль, важливо. Тепловізори — щоб ловити сигнатуру двигуна дрона чи ракети вночі. Оптичні прилади — для денного спостереження. Радіолокаційні станції малого радіусу — допомагають відстежувати навіть FPV-дрони.
Зараз активно тестуються акустичні сенсори для виявлення шуму моторів. Головне — комбінувати все це і швидко передавати дані на групу. Бо найкраща зброя не допоможе, якщо не знаєш, куди стріляти.
