Утім, це не відповідає дійсності — насправді противник уже рік не має жодних суттєвих успіхів, адже Сили оборони України уже понад рік стримують російські…
Російська фейкомашина знову вирішила «винаходити велосипед», і, як завжди, з квадратними колесами.
Цього разу пропагандисти поширюють зображення нібито офіційного листа від Міністерства оборони України. У цьому «документі» йдеться про начебто відмову у виплаті компенсацій родинам загиблих військовослужбовців через «неможливість встановити обставини смерті».
Однак і цього разу правда виявилась банальною: лист — фейковий. Міністерство оборони України офіційно повідомило, що документ не має нічого спільного з реальністю. Його форма не відповідає жодному стандарту діловодства відомства. Мова документа — з грубими мовними помилками, а оформлення нагадує реферат студента-першокурсника, який здався на півдорозі.
Ілюзія достовірності у стилі «word-art 2003» тут працює хіба що для внутрішнього споживача — аудиторії, яка досі вірить у бандерівців із тризубами на берцях. Та сама аудиторія, якій можна підсунути скріншот «офіційної статті» з The Guardian, набраної шрифтом Comic Sans.
Цей фейк — не поодинокий постріл у порожнечу. Він є частиною великої дезінформаційної кампанії кремля, метою якої є дестабілізація українського суспільства, зокрема через репутаційні атаки на державу. Це вже не перша спроба ворога збурити емоційне поле українців, граючи на найболючішому — втраті.
У 2023–2024 роках поширювались вигадані історії про буцімто масові відмови у компенсаціях родинам військових. Згодом роспропаганда перейшла до «нового рівня» — фейкових листів, постанов і навіть «відеозаписів засідань», які в реальності не існували. Черговий зразок — саме із цієї серії. І хоча оформлення «документа» викликає істеричний сміх у юристів і діловодів, емоційний вплив на вразливих громадян таки можливий — саме на це й розрахунок.
росія активно використовує фейкові документи, щоб створити враження про байдужість української влади до своїх захисників. Мета очевидна — посіяти недовіру, роз’єднати суспільство, викликати внутрішній розбрат.
Але що далі? Фотошоплені «укази Президента» про переселення закарпатців у Крим? Чи може «записка від Залужного», вирізана з паперової серветки?
Українське суспільство, яке вже не вперше стикається з фейками, давно навчилося розрізняти правду і дезінформацію. Ворог, який розраховує на емоції, забуває, що в українців емоції не відключають критичне мислення. А на кожну фейкову «пам’ятку» — є справжня відповідь з фактами і офіційною позицією.
Наостанок — трохи з чорного гумору: якщо у вас виникає сумнів у правдивості документа, просто перевірте, чи немає в ньому помилок типу «Киїів», «облосний воєнкомат» чи підпису від «ЗавІдуючого Відділлам по Грошам». Якщо є — перед вами черговий витвір із конвеєра імперської фантазії.
Пам’ятаймо: сила України — в єдності, а не в листах, намальованих у Paint.
